На фото – недавня знахідка з Добровеличківки після невеликого камерального обробітку. Інколи слід не тільки линути думками високо в небо, а й дивитись під ноги. Допомагає в житті, бо не все золото, що блищить. Довкола нас багато малопомітних на перший погляд, але цікавих речей.
Кре́мінь — мінеральне утворення, що складається з кристалічного і аморфного кремнезему (опалу, халцедону або кварцу). Хімічна формула SiO2·nH2O (діоксид кремнію). Кременеві утворення часто зустрічаються у вапняках. Вони можуть мати колір від жовтого до чорного непрозорого. Твердість за шкалою Мооса — 6-7. Злам раковистий. Кремінь поширений в природі у вигляді конкрецій, жовен, лінз і пластів, що залягають узгоджено серед вапняків і крейдових відкладів або у січних нашаруваннях. Особливо поширений в осадових породах.
Завдяки здатності утворювати при сколі гострий ріжучий край, кремінь з глибокої давнини (до залізної доби) використовувався людиною для виготовлення зброї та кам'яних знарядь праці (наконечники стріл, рубила, ножі й інше). Відповідно вже тоді людина могла доволі ефективно полювати, заточувати деревину, вичиняти шкіру тощо. У VI тис. до н.е. коли поклади кременю на поверхні помітно вичерпались, а потреба в знаряддях праці суттєво збільшилась, почалася розробка кременю з невеликої глибини. Етапи видобутку кременю включали: збирання та викопування з поверхні, відкриту (ямну й кар'єрну) та підземну розробку. Кожен етап змінювався іншим тільки тоді, коли якісний кремінь було вибрано попереднім способом повсюди (тобто після вичерпання багатих покладів шукачі каменю йшли не в глибину, а на нові території). У часи між викопуванням з поверхні, відкритим та шахтним видобутком змінилося багато поколінь, які передавали гірничий досвід своїм нащадкам, утворюючи стійкі спеціалізовані групи мисливців за каменем. В Україні, зокрема на Донбасі, виявлено багато шахт кам'яної доби, в яких видобували кремінь.
Серед найвідоміших неолітичних копалень, які збереглися до нашого часу (досліджені науковцями, частково музеєфіковані), слід назвати розробки в Граймс-Грейвс (Велика Британія), Каса Монтеро (Іспанія), Красному Селі (Білорусь), Кшемьонках (Польща), Сп'єнні (Бельгія) та ін. На відміну від багатьох стародавніх рудників і соляних шахт, які повторно розроблялися в пізнщі часи (що призвело до знищення багатьох давніх виробок), копальні кременю зберегли свою первісну автентичність. В Україні давні копальні з видобутку кременю виявлені в районах сіл Городка, Половлі, Новомлина (на Волині), поблизу селища Буківні (Івано-Франківська область), села Студениці (Вінницька область), міста Ізюма (Харківська область), села Широкого (на межі Харківської та Донецької областей). Розробки й майстерні з виготовлення кам'яних виробів доби неоліту-бронзи відомі також на значній території поблизу нинішнього Кропивницького.
У стародавню добу та за середньовіччя кремінь широко застосовували для отримання вогню шляхом висікання іскор на трут за допомогою двох частин кременю або одного кременю та шматка іншого матеріалу (кремінь—пірит, кремінь—сталь). Цей пристрій має назву кресало (огниво, криця). В українській народній пісні родом з XVIII cтоліття є такі жартівливі рядки "Ой продала дівчина сало, та й купила козаку кресало". Адже, який це козак без люльки, зброї та вогню в серці? Перу відомого данського письменника Ганса Крістіана Андерсена належить казка «Кресало», яка була написана в 1835 році. Начало формы
Кремінь використовувався також в збройовій справі у рушничних замках. В ударному механізмі кресало — залізна пластина, що являє собою одну деталь з кришкою полиці. При спусканні курка затиснутий у ньому кремінь одноразово ударяється об кресало, висікаючи іскри, які запалюють натруску сірки та порохового заряду. Вогнепальна дульнозарядна зброя в якій використано замок цього типу і принцип дії називається кременевою. У XVI—XIX ст. самопальні кременеві мушкети, пістолі, пищалі, рушниці і т.п. були на озброєнні в усіх країнах світу.
Володимир Мельник