Мабуть, мало знайдеться споживачів задоволених діяльністью цього комунального підприємства. Майже найвищі тарифи в Україні, низька якість води, відсутність обіцяних покращень після того, як витрачено майже $34 мільйонів кредитів Світового банку, значні суми з цих мільйонів, як виявив Держаудит, поділись невідомо куди, відсторонення колишнього керівника… Перелік, як кажуть, можна продовжувати.
Тож, продовжимо. Приміром, ОКВП «Дніпро-Кіровоград» перекрутило на свою користь зміст договорів зі споживачами, за що вимушене було сплатити штраф 68 тис. грн. Хоча і оспорювало його в судах двох інстанцій. Не зупинені деякі порушення і нині. Наприклад, постановою КМУ визначено Порядок подання лічильників на повірку, згідно якого за місяць до планової повірки лічильника, виконавець зобов’язаний вручити вам письмове повідомлення. Після цього, в обумовлений термін представник виконавця знімає ваш лічильник, встановлює тимчасовий підмінний, а після проведення його повірки, повертає назад, на своє місце. Ці процеси оплачуються споживачем та фіксуються відповідними актами. Все. Але ж адміністрація ОКВП грізно попереджає: «споживачі, у яких минув термін повірки лічильників, повинні зробити її протягом трьох місяців», «для того, щоб здати лічильник на повірку споживач повинен прийти замовити цю послугу в абонентському відділі». Як бачимо, свої обов’язки в цьому процесі, виконавець намагається перекласти на споживача.
А почалось це з перекручування ОКВП норм згаданого Порядку (звісно, на свою користь), нібито він стосується виключно комерційних (загалнобудинкових) лічильників. Уявляєте, виконавець повинен вручити повідомлення щодо повірки загальнобудинкового лічильника усім споживачам цього будинку, бо форма передбачає П.І.Б і адресу, з кожним з них узгодити час розпломбування та зняття того лічильника на повірку, з кожним скласти акти… І все це при тому, що повну відповідальність за проведення планової повірки внутрішньобудикового лічильника несе… виключно сам виконавець. Ніякі доводи, що це порушення норм Порядку та неправильне трактування його положень, керівництвом ОКВП досі не сприймаються. До речі, Мінінфраструктури України, на мій запит, підтвердило розповсюдження дії цього Порядку в т. ч. на квартирні лічильники води.
Щодо розміру щомісячної плати за абонентське обслуговування. Стаття 8 Закону про комерційний облік чітко передбачає, що рахунки надаються споживачу на безоплатній основі. Не передбачено така плата і Законом про житлово-комунальні послуги. Проте, зараз до складу вартості плати за абонентське обслуговування ОКВП окремим рядком 1.6 входить вартість друку та доставки рахунків. І це при тому, що значна частина споживачів за «пропозицією» адміністрації, не одержує таких розрахунків на папері взагалі. На прохання виключити цю суму з вартості абонентського обслуговування, керівництво підприємства відповіло, що це неможливо, бо відсутній такий «механізм»(?).
Як на мене, керівництва ОКВП проявляє зневагу до своєї ділової репутації та загальнолюдської моралі щодо споживачів. На веб-сайті ОКВП, як обов’язкова умова для входження споживача до свого особистого кабінету розміщено такі дивні умови: «Я даю згоду на обробку даних зазначених при реєстрації і підтверджую, що ознайомлений (-а) зі своїми правами відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”, а також даю згоду на отримання ключової інформції про споживання послуг, рахунків на оплату, повідомлень, які стосуються виконання договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення (в т. ч. про повірку засобу обліку) виключно в електронному вигляді шляхом розміщення інформації в особистому кабінеті».
Що стосується першої умови, то вона передбачена згаданою постановою. А ось, щодо інших чотирьох, то всі вони не передбачені жодним законодавчим актом і являють собою виключно вигадки адміністрації підприємства, таким собі своєрідним «know-how». Мета тривіальна: позбавити себе обов’язків, передбачених законодавством і навіть Договором. А методи для цього, як дехто вважає, усі хороші, в т. ч. і примушення до добровільності. Причому, у жодну керівну голову не прийшла думка про, як мінімум, непорядність такого підходу.
Розтавлянням вимоги «або-або», адміністрація ніби пропонує, а фактично, примушує своїх споживачів до прийняття своїх, незаконних умов. Їх прийняттям споживач розв’язує руки виконавцю, замість одержання письмового повідомлення, йде до черги абонвідділу для замовлення планової повірки лічильника тощо. Цікаво, що до такого не додумалося жодне інше підприємство, що надає комунальні послуги. До їхніх особистих кабінетів споживач має можливість спокійно безперешкодно зайти, надавши лише дозвіл щодо використання своїх персональних даних.
Але найсумніше і найприкріше, що такі дії керівництва найбільшого комунального підприємства області досі знаходять підтримку місцевої влади.
Леонід Бобров