На сайті обласної ради днями з’явилось повідомлення, що постійна комісія з питань власності обласної ради погодила проєкт рішення про оптимізацію чотирьох комунальних підприємств і установ. Ясна річ, для економії бюджетних коштів.
Отож, на черговому засіданні обласної ради розглянуть питання про
припинення діяльності Регіональної інформаційно-поліграфічної агенції шляхом приєднання до комунального підприємства по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради; КП «Міжнародний аеропорт «Кропивницький» шляхом приєднання до Регіонального центру розвитку послуг; Регіонального центру наукових досліджень з історії України та підготовки історико-краєзнавчих видань шляхом приєднання до Кіровоградського обласного краєзнавчого музею; Кіровоградської обласної наукової медичної бібліотеки шляхом приєднання до обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д.І.Чижевського.
Не знаю, наскільки депутати глибоко знайомі з особливостями діяльності цих чотирьох підприємств і який реальний ефект принесе їхня ліквідація. Наскільки прорахована вона? У повідомленні про це нічого не сказано. Мені важко судити про ефективність скорочення трьох із чотирьох установ, але діяльність Регіонального центру наукових досліджень з історії України та підготовки історико-краєзнавчих видань я знаю із середини. Це невеличкий колектив людей, які працюють з архівними документами, зі свідченнями людей, фіксуючи нашу давню і недавню історію. Підготовлена до друку вже не одна книга, інша річ, що у воєнний період коштів на видавничу справу не виділяється і рукописи просто чекають свого часу.
Це книги, які сприятимуть збереженню історичної пам’яті, по яких нинішні і наступні покоління пізнаватимуть історію краю, формуватимуть свою ідентичність, Ми вже переконались – вона дає потужну силу для боротьби з ворогом. Якби подібну нинішній війну росія затіяла відразу після проголошення Незалежності, коли ще не була відроджена національна пам’ять, ми давно були б провінцією імперії. Діяльність музею і центру – це зовсім різні речі, хоча ніби й співпадають за напрямком. Музей здебільшого показує готове (хоча й тут присутня наукова діяльність), Центр визбирує по крихтах, формулює, ставить відповідні акценти. Підозрюю, що ті, хто пропонує таку оптимізацію, просто звернули увагу на схожість у назві, не вникаючи у суть.
Та й чи багато ми зекономимо? Жоден працівник центру не отримує більше мінімальної зарплати, а наукові редактори – аж 4 (чотири) тисячі 42 гривні! При цьому, як стало недавно відомо, зарплата голови облради, який так дбає про оптимізацію, від ста до півтори сотні тисяч гривень! Може, ми не там оптимізовуємо?
Але хтось вперто хоче ліквідувати саме цей регіональний центр. Питання вже виносилося на минулу сесію, але голова ОВА Андрій Райкович його відкликав. Він зазначив також, що планується розпочати масштабний проєкт про героїв нинішньої війни. Тож роботи буде багато. Але хіба для того, щоб гідно здійснити той проєкт треба ліквідувати установу, яка має у цьому плані і досвід, і здобутки?
Але, схоже, якраз річ і у цьому. Очевидно, є зацікавлені, аби кошти, які виділятимуться на цей проєкт, були використані під їхнім контролем, а не пішли на установу, яка має прозору звітність і де неможливо нічого приховати. І проєкт, немає сумніву, вони здійснять. Але як? Ми вже мали приклад, коли кілька років тому міська рада профінансувала гарно оформлене видання про учасників АТО. Вийшла збірка біографічних довідок, а не книга про подвиг і любов до Вітчизни. Робилося все швидко і кулуарно.
Так буде і цього разу? Зате під ніби шляхетним покровом оптимізації.
Світлана Орел