Мабуть, багатьох вразив момент, коли минулої неділі під час підсумкового випуску новин ведуча Алла Мазур оголосила, мовляв, перемикаємось на екстрене повідомлення, і на екрані з’явився путін та оголосив, що спеціальна військова операція в Україні досягла своєї мети і припиняється. На якусь мить майнула думка: нарешті, війна закінчилась. Та, як виявилось, це був лише витвір штучного інтелекту, який, як зазначив автор сюжету Олександр Задорожний, ШІ створив всього за дві з половиною хвилини.
А повірили ми йому, бо цей витвір анонсувала ведуча, якій багато років ми звикли довіряти. Але і її замінити для ші – раз плюнути. Тож наш, і так роздроблений і вкрай фрагментований іноформаційний простір чекає просто неймовірний хаос? Адже будь-яке повідомлення чи твердження миттю можна змінити на протитлежне, фейки стають нормою, а брехня правдою і навпаки. Як тоді вірити хоч чомусь? Людство ризикує стати просто лялькою на мотузочці ШІ.
Ясна річ, така похмура дійсність не настане водночас. Але вона вже стукає у двері: якісна, аналітична журналістика знівельована до краю. Її місце навально займає поверхове і часто просто тупе й пустопорожнє блогерство. Ролик про кращий спосіб миття каструлі чи фарбування нігтів набирає в інтернеті десятки тисяч переглядів ітисячі доларів прибутку авторові від реклами. А серйозний журналістський продукт, що потребує певних інтелектуальних зусиль має невеличку акдиторію. Бо його споживачеві слід вмикати мізки і витрачати час та зусилля. Деякі мої колеги уже змінюють професію, бо, мовляв, суспільство не потребує їхніх послуг.
Але чи довго зможе існувати суспільство у стані інформаційного хаосу? Ми тільки наближаємось до його розгортання. Але він неминуче настане, якщо країни не оговтаються і не змінять ставлення до журналістики. Вона має стати головною в інформаційному просторі, а не мох, трава і жабка крива, до чого йдеться нині.
Нуріель Рубуну у своїй книзі «Мегазагрози», яка викливала світовий резонанс, прогнузує таке: «ШІ матиме значний вплив на дезінформацію, зокрема відео з діпфейками, і різні форми кібервійськ, особливо в періоди виборів. І, звісно, є невеликий, але жахливий ризик, що прогрес у розробках ШІ призведе до появи "генерального штучного інтелекту" (AGI) і старіння людства як виду».
Він також зазаначає: «Потенційні вигоди і небезпечні пастки генеративного ШІ величезні, і вони стають дедалі очевиднішими. З позитивного – це можливість різкого збільшення продуктивності, що колосальним чином розширить економічний пиріг. Але, як і у випадку з першою цифровою революцією, появою інтернету і різних способів його використання, потрібен час, щоб усі ці вигоди проявили себе і досягли необхідного масштабу. Ризики, пов'язані з ШІ, теж стають поступово зрозумілими. Багатьох турбує загроза постійного технологічного безробіття, причому не тільки серед низькокваліфікованих робітників ("сині комірці"), а й серед працівників креативних професій. В екстремальному сценарії за двадцять років економіка може зростати на 10% щорічно, проте рівень безробіття сягне 80%. Відповідно, є пов'язаний із цим ризик, що ШІ стане черговою галуззю, в якій переможцю дістається все, а це різко посилить нерівність доходів і багатства. На щастя, якщо ШІ справді веде нас у світ з річними темпами зростання економіки 10%, тоді буде цілком можливо виплачувати загальний базовий дохід або істотно активніше перерозподіляти доходи. Крім того, ШІ здатний допомогти нам в усуненні інших мегазагроз, таких як зміна клімату або майбутні пандемії».
Не дивно, що країни Європейського союзу разом з країнами «великої сімки» (G7) почали роботу над створенням кодексу поведінки для компаній, які працюють над створенням передових систем штучного інтелекту. Reuters повідомляє, що кодекс складається із 11 пунктів. Вони «спрямовані на сприяння безпечному, захищеному та надійному штучному інтелекту в усьому світі» та повинні забезпечити вирішення проблем, які пов’язані з конфіденційністю, ризиками для безпеки та можливим зловживанням. Одним із ключових елементів, на який зроблено акцент у кодексі, є зобов’язання компаній вживати відповідні заходи для виявлення, оцінки та пом’якшення ризиків протягом усього життєвого циклу розробки інструментів штучного інтелекту. Кодекс також наголошує на необхідності для компаній оприлюднювати публічні звіти про можливості, обмеження та використання систем штучного інтелекту.
Створення кодексу поведінки для розробників штучного інтелекту є одним з цілого ряду документів, які прийняті останнім часом. До прикладу, вперше в історії США президент країни підписав указ щодо регулювання штучного інтелекту в США. У ЄС теж були прийняті кілька законів, що регулюють розробку та використання штучного інтелекту. Все це відображає важливу тенденцію активного розвитку штучного інтелекту при відсутності нормативної бази для регулювання цієї інновації.
Очевидно, Україні теж пора замислитись над цим і почати виробляти певні правила використання ШІ, особливо в інформаційному полі.
Світлана Орел