Минулого тижня наш ворог ударно звітував про зростання у власний титановій промисловості по всіх напрямках – від губки до зливків та кінцевих продуктів задля виробництва зброї. Це, звісно, абсолютно логічно для країни, що повністю переорієнтувала свою економіку на воєнну, бо титан, як всім вам відомо, то і є зброя.
А тепер пропоную кинути погляд на українську титанову промисловість.
З моїх вуст це прозвучить категорично, але фактично від титанової промисловості України, на жаль, залишилась майже лише “Велта” і, зрозумійте правильно, я не отримую від цього задоволення! Це для мене привід для тривоги, бо ми з вами – воююча країна, як і наш ворог.
Далі факти. За перший квартал 2024 року “Велта” виробила 25 409 тонн ільменіту. Не можу сказати, що це найкращий показник, але поглянемо на звітність за перший квартал 2024 найбільшої титанової компанії України – ОГХК. Вільногірський ГМК: обсяги випуску циркону знизилися на 25% і склали рекордно низькі 962 тонни;рутилу – скоротилося на 32% до 1 981 тонни; ільменіт – скорочення на 40,8% до 4 891 тонни. Іршанський ГМК: обсяг виробництва ільменіту склав 1 524 тонни. У І кварталі 2022 року виробництво ільменіту на Іршанському ГМК перевищувало 38 тисяч тонн. І це при тому, що на ОГХК працюють 5 800 співробітників! ЗТМК – зупинений з початку війни. Тобто – 0 тонн. Сумихімпром наче почав оживати навесні 2024, подивимося на динаміку, але, звісно, даних за 1 квартал немає. Тобто – 0 тонн.
У 2020 році Інститут Майбутнього за моєю ініціативою на замовлення компанії “Велта” розробив “Стратегію розвитку титанової промисловості 2030”. ДякуюАнатолію Амеліну! Після чого було логічне продовження у вигляді Указу Президента України та рішення РНБО від 2021 року, де визначено перелік корисних копалин, які мають для держави стратегічне значення. Особливий розділ був присвячений розвитку титанової галузі України.
Ось зараз вже промайнуло майже три роки з дати Указу Президента та чотири зі створення Стратегії. Звісно, втрутився непрогнозований фактор війни, але у цій стратегії ми мали три сценарії розвитку сектору. Один з них вкрай негативний. Як ви розумієте з даних про виробництво, ми йдемо саме негативним.
Цитую стратегію: “Розвитку галузі в Україні не буде. Обсяги видобутку і, відповідно, експорту титанової сировини з України падатимуть. Відбудеться стагнація сектора переробки”.
Але ми все ще маємо два інших сценарії, і, як казав Віталій Коваль, голова Фонду держмайна, титанова промисловість може забезпечити 5% ВВП країни. І знаєте, я з цим абсолютно погоджуюсь! Але для цього нам слід вже зараз починати працювати, а не робити з титанової промисловості повітряний замок.
Треба прогнозувати ринкові тенденції, обирати вектор розвитку та пріоритети, нарешті зайнятися залишком наукового та технологічного потенціалу. Але найголовніше – знайти та забезпечити джерела фінансування!
Панове державні чиновники, не знаєте з чого почати? Прочитайте стратегію, що ми розробили з Інститутом Майбутнього –https://uifuture.org/.../strategiya-tytanovoyi-galuzi...
Андрій Бродський