Думаю ніхто не буде сперечатись, що ми стали безпосередніми свідками глобальної кризи. Крихка структура міжнародних стосунків дала тріщину, а світ опинився на порозі нової холодної війни. І хоча зараз ніхто не може спрогнозувати наскільки далеко нас заведе ця криза, світ змінюється, і глобальної економіки, якою ми її знали останні десятиріччя, вже не буде.
Особливо сильно ці зміни відчуваються саме в моїй, гірничодобувній галузі. Якщо раніше все працювало виключно на комерційних показниках окупності та рентабельності, а учасників галузі не хвилювали джерела постачання сировини, то зараз вже найбільшим пріоритетом стає безпека ланцюжків доданої вартості та самодостатність в забезпеченні критично важливими ресурсами. Якщо 10-15 років тому компанії більше вважали себе міжнародним бізнесом – транснаціональними корпораціями, то в сучасний період поляризації міжнародних стосунків знову на перший план виходять саме національні інтереси.
Дуже важко зараз знайти ще одну таку галузь, окрім видобувної, де сучасна політика захисту національних інтересів так тісно перепліталася б з економікою. І я хочу вам розповісти про масштаби цих змін. А для цього приведу невеликий зріз країн, де змінилась стратегія щодо критичних мінералів.
ЄС. Закон про критичну сировину. Сам закон був прийнятий на фоні зростання напруженості між ЄС та Китаєм, і головною метою цього закону було зменшення залежності від поставок критичної сировини саме з Піднебесної. Цей закон, у першу чергу, визначає чіткий перелік критично важливої сировини необхідної для зелених, цифрових, оборонних та космічних технологій. Плюс встановлює чіткі орієнтири по внутрішніх виробничих потужностях в ланцюжках поставок цієї сировини: не менше 10% річного споживання сировини в ЄС має видобуватись всередині ЄС; не менше 40% річного споживання має перероблятись в ЄС; не менше 15% річного споживання має бути вторинної переробки; і не більше 65% річного споживання кожної окремої сировини має постачатись з однієї окремої країни.
Global Gateway. Масштабний інфраструктурний проєкт розміром в 300 млрд, європейський аналог китайського інфраструктурного проєкту «Один пояс – один шлях». Однією з його головних цілей є диверсифікація джерел поставок критично-важливих мінералів з країн-партнерів ЄС. І в рамках цього проєкту ЄС може фінансувати проєкти з видобутку та переробці сировини, а також допомогти створити необхідну транспортну інфраструктуру для забезпечення доставки цієї сировини в європейські краіни.
Норвегія. Норвезька мінеральна стратегія. Оскільки ЄС є головним торговим партнером для Норвегії, то в поточних умовах геополітичної турбулентності вони побачили для себе шанс наростити власну частку на європейському ринку і стати одним з ключових постачальників сировини для ЄС. І саме тому була прийнята ця стратегія, в якій були окреслені головні кроки та пріоритети, необхідні для досягнення цієї мети. Якщо говорити про кроки для реалізації стратегії, то це не просто побажання, а конкретні інструменти та стимули. Серед них можна виділити: прискорена реалізація проєктів, циркулярна економіка для кращої ефективності і зменшення відходів та викидів, освіта та експертиза, дослідження та розробки. І, звичайно, це доступ до капіталу, який забезпечується через різноманітні інструменти держпідтримки.
Канада. Канадська стратегія критичних корисних копалин. На фоні зростання напруженості у стосунках між США та Китаєм, Канада, як багата на ресурси країна, побачила для себе шанс зайняти вільну нішу на ринку США. І прийняла дуже схожу стратегію з Норвегією.
Австралія. Стратегія критичних корисних копалин 2023-2030. Враховуючи фактичну географічну ізольованість країни і, також, що торгівля сировиною була основним джерелом експортних доходів, то головним імпортером цієї сировини стали країни Азії, в основному Китай. Навіть зараз 40% австалійського експорту йде в Китай. І, ймовірно, саме тому Австралія прийняла досить обережну стратегію по критичній сировині, яка базується на нейтральних викликах, як той же «зелений перехід». Водночас Австралія залишається одним із найважливіших геополітичних союзників країн західного світу. І в цій стратегіі досить чітко прослідковується що саме закони США, ЄС та Японії будуть формувати напрямки інвестицій, і Австралія буде частиною цієі гри.
Якщо підсумувати, то саме ці стратегії у напрямку критичних мінералів зараз досить чітко показують, як саме у світі на економічному фронті починають формуватись не просто потужні економічні альянси, які в майбутньому будуть забезпечувати стабільні джерела поставок критичної сировини, а які при виникненні реальної загрози перетворяться у військово-політичні коаліції країн.
Звичайно, така турбулентність в міжнародних стосунках трохи лякає, як і будь-які зміни, що змушують нас вийти з зони комфорту, але водночас ця турбулентність відкриває неймовірні можливості, закриті раніше. Бо такі зміни руйнують колишні економічні зв’язки і створюють нові. І ті учасники, які раніше це зрозуміють та зможуть швидше адаптуватись, стануть центральними постачальниками критичної сировини й витіснити їх буде дуже складно. Саме тому згадані країни почали відмовлятись від ринкового підходу та впроваджувати різноманітні держстимули та фінансування. В першу чергу, щоб бути попереду.
Андрій Бродський