Підготовка до посівної кампанії у 2023 році значно ускладнилась через повномасштабну війну. Українським аграріям довелося зіткнутися з багатьма новими викликами. Найголовніший з них – скорочення площі, придатної для сівби. Значна частина українських територій була і частково залишається замінованою, ще частина – тимчасово окупована Росією.
До цього переліку проблем також додається ускладнення логістики, блокування зернового коридору, подорожчання витратних матеріалів (насіння, добрива, пального) тощо. Частина українських земель замінована або перебуває під тимчасовою окупацією, тому доступні для сівби території зменшились порівняно з минулими роками.
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, йдеться про приблизно 24% земель, які цьогоріч не будуть засіяні українськими господарствами – майже 7 млн гектарів. За даними Державної служби статистики, у попередні роки найбільші об’єми зернових в Україні вирощували у південних та східних областях. Наприклад, у 2021 році найбільше пшениці зібрали на Одещині, Харківщині, Дніпропетровщині та в Запорізькій області. А кукурудзу більше вирощують у центральній частині країни та на північному сході. У 2021 році це були Київщина, Чернігівщина, Черкащина, Полтавщина та Вінниччина.
Для соняшника більш типові регіони також ближче до південного сходу: Кіровоградська, Миколаївська, Харківська та Дніпропетровська області. В умовах війни фермерам справді довелося змінювати географію сівби й на певних територіях вирощувати більше культур, які не типові для конкретного регіону. Наприклад, у Кіровоградські області через економічні та зовнішні фактори зменшилися посіви озимих культур, але зросли посіви кукурудзи та соняшника.
Загалом Кіровоградщина більше спеціалізується на зернових, але цьогоріч зріс попит на овочевий посівний матеріал. На це вплинули кілька факторів, зокрема, тимчасова окупація частини територій Херсонщини та Миколаївщини, де до війни переважно вирощували овочеві культури.
А на Івано-Франківщині очікують незначне збільшення посівів сої (на 0,3 тис гектарів), картоплі (на 0,2 тис гектарів) та овочів (на 0,1 тис гектарів).
Агросектор – найбільша експортна галузь України, яка у 2022 році забезпечила понад половину всього експорту, відправивши за кордон продукції на понад 23 млрд дол. Валюта, яка заходить в країну, зокрема, підтримує резерви НБУ та стабільність гривні.
Крім того, як відомо, у цьому році дефіцит бюджету складе 38 млрд дол, який покриють надходженнями від міжнародних партнерів. Проте ці кошти країна не може спрямовувати на оборону, тож фінансування армії складається виключно з податків, сплачених бізнесом та населенням.
Крім погодних умов, немає жодного фактора, який міг би повністю зірвати сівбу, кажуть в Українському клубі аграрного бізнесу. Як пояснює аналітикиня УКАБ Світлана Литвин, хоча наразі в ґрунті є певна нестача вологи, проте вона не критична. Інших факторів, які потенційно можуть вплинути на майбутню врожайність немає.
Є низка ризиків, реалізація яких шкодитиме українському агросектору у майбутньому. Передусім йдеться про можливість продавати свою продукцію за кордон та заробляти на цьому. Тож від роботи "зернового коридору" залежатиме, чи будуть в аграріїв кошти на наступну сівбу.
За попередніми прогнозами Мінагро, врожай зернових та зернобобових у сезоні 2023 року може скоротитися до 44,3 млн тонн проти 53,1 млн тонн у 2022 році. Пшениці планується зібрати 16,6 млн тонн (-19%), ячменю – 4,8 млн тонн (-14%), кукурудзи – 21,7 млн тонн (-15%). Як вже зазначалося, олійних планується зібрати більше: 19,2 млн тонн проти 18,2 млн тонн торік. Найбільшу частку в них займає соняшник (11,5 млн тонн). Далі – ріпак (3,8 млн тонн) та соєві боби (3,9 млн тонн). Суттєво зростає і виробництво цукрового буряку – з 9,7 млн тонн торік до 11,3 млн тонн цьогоріч.
Оцінки врожаю на 2023 рік більш ніж вдвічі перевищують внутрішні потреби. І не лише у розрізі зернових чи зернобобових – виробництво м'яса та молока очікується на рівні 2 млн тонн та 7,3 млн тонн, відповідно.
Литвин уточнює, що дефіциту продуктів не буде, адже українські аграрії, передусім, задовольнятимуть внутрішній попит – це гарантований збут. Крім того, покращиться ситуація з продукцією овочівництва, проблеми з якою були у 2022 році через окупацію частин Херсонської та Запорізької областей.
Анастасія Дячкіна, Дана Гордійчук, ЕП