Міліціонер Михайло Зайцман прийшов додому, коли батьки та дружина Галина уже повечеряли.
— Сідай до столу, казан з картоплею ще не остиг, — сказала мати.
— Та я уже повечеряв, мамо, у голови райпарткому Денисенка. У нього син народився, ось він на радощах і пригостив мене, — пояснив Михайло.
— Ну, то хоч молока попий, — запропонувала дружина.
Михайло відламав шматок коржа і став його жувати, запиваючи молоком з кружки.
— І як же назвали сина, мабуть, на честь когось з рідні? — запитав батько, який уже зібрався спати на печі.
Михайло допив молоко, дістав з кишені шинелі газету і поклав її на стіл, а потім відповів батькові:
— Кармій.
— Кармій? І що ж це за ім’я таке нехристиянське, раніше його не чув. Це піп наш порадив, чи як? — здивувався батько.
— Який там піп! Це нове радянське ім’я. Кармій — скорочено від «Красная армія», — пояснив Михайло. — Та що нам Кармій Денисенка! Тут треба думати, як назвати нашого первістка. Як сказав райпартком, оскільки я на службі, то теж повинен буду назвати свою дитину новим радянським ім’ям.
— А хай його грець, і як ти назвеш мою онуку? — запитала мати.
— Та ось Денисенко дав мені газету «Червоний шлях», яка надрукувала нові радянські імена та пояснення їхнього походження. Читай, Галино, ти ж грамотна.
Дружина сіла за стіл біля свічки і розправила рукою пом’яту чоловіком у кишені газету.
— Тільки давайте спершу вибираємо ім’я для дівчинки? — запропонувала невістка.
— Боже, та тут одні матюки, – сказала Галина за кілька хвилин, дочитавши газетну публікацію. — Уявляєш, Михайле, як будуть сміятися і цькувати нашу доньку діти на кутку, якщо ми назвемо її Даздрапермою, або… Комунерою. Тож давайте оберемо самі, ніж нам потім щось нав’яжуть твої партійні керівники.
Галина поглянула на чоловіка, і знайшовши в його очах згоду, продовжила:
— Я буду читати імена без їхнього пояснення та походження. Якщо комусь якесь сподобається — зупините мене. Отож, Лєнора, Нінель, Ідлена, Лелюд… Боже, та тут немає, з чого й вибирати!
— А які там хлопчачі імена? — обізвався з печі батько. — Думаю, у мене буде онук!
Галина стала читати імена для хлопчиків, роблячи після кожного деяку паузу.
— Дазвсемир, Делеор, Віленор, Ленгенмір, Ізіль…
— Та й тут немає з чого вибирати, — сказала мати.
— І чого це не можна назвати онуку Христиною, Югиною, Параскою, як наші предки це робили… А нас тут заставляють називати Дездрапермою. Тільки спробуйте так назвати, з хати вижену, — гаркнув з печі батько. — Усе, гасіть свічку і лягайте спати, узавтра роботи багато на городі.
— Краще ви, батьку, виженете мене з хати, ніж мене виженуть з міліції, — став бідкатися Михайло.
Останнє слово, як і усе у сім’ї Зайцманів, було за матір’ю:
— Якщо буде онук — назвемо його на честь Леніна — Володимир, а якщо онука, то… як там дружину Леніна звати?
— Надія Крупська, — підказав Михайло.
— То назвемо онуку Надією. Не думаю, що хтось у твоєму райпарткомі буде проти нашого вибору — це ж імена Леніна та його дружини!
***
У номері за 25 травня 1925 року зінов’євська газета «Червоний шлях» повідомляла: «Христини без попа. Нещодавно у міліціонера Зайцмана у селі Єлисаветківці народилася донька. Не став він дотримуватися релігійних звичаїв, а заявив в райпартком, що бажає охрестити по-новому, по-радянському. Дівчину назвали Вілюгаком”.
У перші роки радянської влади дітям окрім звичних імен давали такі, що були пов’язані з комуністичною партією, лозунгами та вождями. Приміром, Дазвсемир — від "Да здравствует всемирная революция!"; Даздраперма — від "Да здравствует Первое мая!"; Делеор — від "Дело Ленина — Октябрьская революция"; Коммунера — скорочення від «коммунистическая эра»; Ідлен — від "идеи Ленина"; Ленгенмир — від лозунгу "Ленин — гений мира" тощо.