Редакція районної газети «Колгоспна праця» у селі Вільшанка розміщувалася у глиняній хаті на дві половини, яку у 1930 році відібрали у розкуркуленого болгарина Петра Маринова. В одній половині був великий стіл, за яким працювали редактор газети Лев Миронович Гуммельфарб, секретар редакції Микола Новіков, кореспондент Семен Кіров та коректор Леонід Константинов. У цій же кімнаті стояв більярдний стіл, за яким газетярі грали по черзі. В інший половині хати стояли лінотипний та друкарський станки.
Оскільки пошта з Одеси того дня надійшла запізно, і статтю з обкому партії для розміщення у газеті отримали близько восьмої години вечора, верстка чергового номера «Колгоспної праці» затягнулася. Лише близько опівночі коректор Л. Константинов завершив вичитку гранок. Редактор Л. Гуммельфарб, який увесь цей час грав у більярд з редакційним конюхом У. Гончаром, довірившись коректору, не став перечитувати гранки після його правки, а відразу написав чорнилом на пробному відтиску «до друку» і нижче розписався та поставив час завершення роботи над номером газети. Після цього за роботу узялися друкарі, а конюх підводою розвіз невеликий колектив редакції по домівках.
Про цей номер газети згадали через два місяці — 26 березня 1937 року. Чиєсь пильне око виявило у вищезгаданій статті «контрреволюційну помилку» і поділилося своєю знахідкою з місцевими енкавесистами. До редакції прийшов оперуповноважений районного відділу НКВС Ястребов з двома міліціонерами. Енкавесист зачитав 32-річному редактору газети Л. Гуммельфарбу та 22-річному коректору Л. Константинову постанову про їхній арешт та постанову про проведення трусу в будівлі редакції. Редактора та коректора звинуватили у тому, що вони «навмисно допустили помилку у статті про висвітлення процесу над контрреволюційним троцькістським центром і через це сталося викривлення змісту цієї статті».
Ястребов відвів заарештованих у райвідділ, звідки наступного дня їх обох етапували до в’язниці в Одесу.
Щоб зрозуміти у чому ж полягала «контрреволюційна помилка», процитуємо речення статті, у якій виявили цю помилку лише через два місяці після виходу газети: «Головним своїм завданням паралельний центр ставив насильницьке повалення Радянського уряду в цілях зміцнення існуючого в СРСР громадського і державного ладу». Тобто, лінотипіст, набираючи слово «змінення», вставив у нього літеру «ц» і вийшло слово «зміцнення». Виходило, що троцькісти ставили за свою мету не змінити владу й лад в країні, а навпаки — зміцнити їх.
Коректор Л. Константинов не заперечував, що помилився, при цьому зробив уточнення, що це було зроблено без ніякого там контрреволюційного умислу, а просто через пізній час, утому, неуважність та шум, який був в його робочій кімнаті, де під час вичитки ним газетних гранок редактор та конюх грюкали киями по більярдних кулях.
Разом з тим, слідчий Ястребов вклав у протокол допиту свідка секретаря редакції М. Новикова слова, які тому начебто сказав коректор Л. Константинов: «викривлення статті було навмисним з контрреволюційною метою і це викривлення зробив лише класовий ворог».
Окрім навмисної помилки у номері газети за 28 січня 1937 року, Л. Константинову інкримінували й те, що його батько був волосним старшиною, та що батько і дядько розкуркулені,
Що стосується редактора газети Л. Гуммельфарба, то його звинуватили у зв’язках з репресованим родичем-троцькістом Калюжним, який на той час уже був засуджений і відбував покарання.
1 вересня 1937 року трійка УНКВС по Одеській області призначила болгарину Л. Константинову 10 років виправно-трудових таборів. Через зв’язки з троцькістом Калюжним провадження щодо єврея Л. Гуммельфарба було виділено в окрему справу і рішення трійки по ній невідоме. Припускаємо, що він також отримав 10 років виправно-трудових таборів, бо у вересні 1955 року, коли обидва відбули покарання, президія Одеського обласного суду постанову трійки від 1 вересня 1937 року відмінила за недоведеністю вини редактора та коректора[1].
Володимир Поліщук
[1] ДАКірО. — Ф. 5907. — Оп. 2Р. — Спр. 3452