Колекція, що зникла без сліду. Таємниця домашнього музею

Серед колекціонерів, з якими перетинався Олександр Борисович Ільїн, особливе місце займає Олександр Якович Корецький (6 січня 1893, Миргород — ? ) — людина незвичайної долі. Учень видатного українського художника Опанаса Сластіона, бандурист, керівник капели, він усе життя збирав пам’ятки української старовини.

Навчався у Миргородській художньо-промисловій школі. У 1919 році переїхав до Полтави, де познайомився з відомим кобзарем Павлом Кашубою. Саме ця зустріч визначила його подальшу долю. Повернувшись до Миргорода, Корецький присвятив себе кобзарському мистецтву. Разом із однодумцями створив капелу бандуристів, яка згодом стала відомою далеко за межами Полтавщини. У 1927 році переїхав до Дніпропетровська, де разом із братом Михайлом та дядьком Кикотем успішно виступав із концертами.

У Кіровограді Корецький створив у власній квартирі невеликий, але надзвичайно цікавий домашній музей. Тут зберігалися картини, музичні інструменти, козацькі люльки, цвітнянська кераміка, старовинні книги, монети, предмети побуту та зброя. Деякі експонати згодом поповнили фонди державних музеїв Києва та Кіровограда.

Олександр Якович мріяв, щоб і інші колекціонери відкривали свої зібрання для людей. На жаль, його мрія не здійснилася. Наприкінці життя він утратив зір, а домашній музей фактично перестав існувати — значна частина колекції була втрачена.

Чи потрапили окремі експонати із зібрання Корецького до колекції Олександра Борисовича Ільїна? Таке припущення висловлювали окремі сучасники, однак документальних підтверджень цьому мені знайти поки що не вдалося. Проте сама поява в одному місті двох настільки захоплених колекціонерів, безперечно, заслуговує на увагу і подальше дослідження.

Буду щиро вдячний усім, хто допоможе доповнити біографію Олександра Яковича Корецького. Мене особливо цікавлять відповіді на такі запитання:

  1. Чи мав Олександр Якович Корецький стосунок до музичного життя Кіровограда? Чи виступав він у місті, чи брав участь у діяльності місцевих мистецьких колективів?
  2. Коли і де він помер?
  3. Де похований?
  4. Якою була подальша доля його домашнього музею та колекції? Чи збереглися вони повністю або частково? Чи відомо, куди потрапили окремі експонати?

Будь-яка інформація, документи, фотографії чи спогади можуть стати важливими для відновлення історії цієї непересічної людини.

Микола Цуканов

Фото з архіву Василя Ковпака – Музей "Місто семи імен"

А тим часом 1 липня відомий колекціонер і реставратор Володимир Нагорний передав Центральноукраїнському обласному краєзнавчому музею в Кропивницькому колекцію під умовною назвою «Хата моя, біла хата…». Її предмети демонструють традиційну українську хату, побут і щоденне життя мешканців Центральної України у ХІХ – першій половині ХХ століття. Тут зібрані старі світлини, речі з сільського побуту, будівельні елементи, документи та інші артефакти, які показують життя українського села, що поступово зникає. Привертають увагу фотографії з Кіровоградщини та Черкащини, зокрема із сіл, які були затоплені під час створення Кременчуцького водосховища.

Збір цих експонатів тривав понад 20 років, тут представлені елементи традиційного будівництва, глиняні вироби, дерев’яні конструкції, предмети печі, побутові інструменти, а також артефакти, що походять із давніших історичних періодів.


Надрукувати   E-mail