На початку липня – 175-річчя Сергія Степняка-Кравчинського. Народився він у селі Новий Стародуб (нині Кіровоградська область, у сім'ї військового лікаря. Мати, Любов Яківна – українка, виховала в ньому любов до рідного краю, до українських степів. Не випадково Кравчинський згодом обрав собі псевдонім – Степняк.
Батько, Михайло Тадейович, за національністю був білорусом, служив військовим лікарем. Дитинство пройшло в Олександрії, Єлисаветграді (зараз Кіровоград), Умані. Сергій рано залишив батьківський дім: він спочатку навчався у військовій Орловській гімназії, згодом – у московському Олександрівському військовому училищі і, нарешті, в Михайлівському артилерійському училищі в Петербурзі, яке закінчив у званні підпоручика. Військова кар'єра не захопила Кравчинського, через рік він вийшов у відставку і вступив до Петербурзького Лісового інституту (1871—1873), де увійшов до гуртка пропагандистів соціалізму "чайковців" разом з С.Л. Перовською, П.О. Кропоткіним та ін.
Одним з перших Кравчинський "пішов у народ", з 1873 вів пропаганду серед селян Тверської та Тульської губерній. У 1874, рятуючись від поліції, емігрував – жив у Швейцарії, Англії, Франції. Брав участь у Герцеговінському повстанні проти турків у 1875 і у повстанні бакуністів в італійській провінції Беневенто в 1877, за що був заарештований, засуджений до смерті, але амністований у 1878. Повернувся до Росії, став членом таємного революційного товариства „Земля і воля”. Брав активну участь у створенні нового підпільного видання "Земля і Воля".
Перебуваючи під впливом поглядів М.А. Бакуніна і П.Л. Лаврова, Кравчинський після численних арештів пропагандистів одним з перших перейшов до терору. 4 серпня 1878 року він серед білого дня в центрі Петербурга заколов кинджалом шефа жандармів Мезенцева і, зумівши сховатися, написав брошуру "Смерть за смерть", пояснивши мотиви вбивства.
Кравчинський дружив з письменниками Оскаром Уайльдом, Бернардом Шоу, його талант письменника високо оцінювали Л.М. Толстой, В.Г. Короленко, Альфонс Доде та ін. Перекладені багатьма іноземними мовами його твори знайомили громадськість Європи та США зі справжніми причинами і характером російського революційного руху, виховували нових революціонерів.
Автор романів “Андрій Кожухов”, “Шлях нігіліста”, “Штундист Павло Руденко” (не закінчений), повісті “Будиночок на Волзі”, “Підпільна Росія", "Росія під владою царів", пропагандистських казок, романів, нарисів, у яких розповів про боротьбу російського революційного народництва. Писав також історико-публіцистичні твори. За однією з версій дослідників творчості Етель Войнич Степняк-Кравчинський є прототипом Ривареса – героя роману „Овод”.
Очевидно, було б написано ще не один роман, аби не передчасна трагічна смерть. 23 грудня 1895 року, переходячи залізничну одноколійку в межах Лондона, Сергій Михайлович потрапив під поїзд.
У Новому Стародубі його ім’ям названо вулицю. Тут відкрито літературно-меморіальну кімнату-музей письменника. У Петровому теж є вулиця, названа на честь Сергія Михайловича Степняка-Кравчинського. У 1971 році у Бориса Олійника з'являється друком перша книга трилогії про відомого письменника Сергія Михайловича Степняка-Кравчинського – роман "Туди, де бій", через рік друга – "Жага", потім – "Чужина". У 1975 році трилогія виходить у світ під спільною назвою "Пролог".