Дружина розстріляного все життя прожила на вулиці імені Котовського

Минулого тижня волонтери з Великої Виски родина Бердників запросили нас з Василем Бондарем на зустріч, присвячену пам’яті жертв Голодомору-33. Звісно, мова йшла не лише про важливість збереження пам’яті, а й про опір тому диявольсому нашестю на наш край. На маловисківщині масово закликали людей не вступати в колгоспи, не підставляти шию під червоний хомут, ховати хліб і не здавати його державі учасники повстання Коваленка-Залізняка, яких влада не встигла знищити у 20-их роках і які дожили до 32-33-го. (розповідь про них на цій же сторінці).

Про той героїчний спротив російсько-більшовицькій навалі йдеться у повісті Василя Бондаря «Це ми, отамани», що входить до книги «Пекельні гонитви»., про яку йшла мова під час зустрічі. Несподіванкою і приємним сюрпризом стало те, що на цю зустріч завітала онука начальника штабу залізняківців Людмила Човпан-Радченко. Про долю цієї родини розповіла вчителька Зінаїда Шевченко: «Коли ми, молоді вчителі, приїхали на роботу у цей край, купили хату у Човпанів, як потім виявилось саме у ній свого часу був штаб і петлюрівців – армії УНР, і залізняківців.

Людмила виховувалася бабусею – дружиною Федора Човпана, який був розстріляний у 37-му, а брата Юхима Коваленка-Залізняка розстріляли у 21-му тільки за те, що він був рідним братом повстанського отамана. Їх було троє братів – двоє учителів, один священник. Дуже достойна родина. Як вони могли стерпіти ту сваволю, яку чинили червоні русозайди? Їхнє гасло, зафіксоване у архівних справах: «Україна без комуністів! Геть кацапів!»

Тож, чи випадковість, чи закономірність – нинішня війна з росією? Звісно, закономірність. Хто ж знищив братів Коваленків і Човпанів? До речі, один з Човпанів підтримав більшовиків. Але тут не працював стереотип про брат на брата. Він жодного разу не здав брата, це документально підтверджується. Хто ж знищив цих людей? Це був Котовський, грабіжник з величезним стажем і будьонівці. Це вони порубали тих достойників, які не хотіли пустити на нашу землю зайд-грабіжників, що нищили українців-хліборобів.

Тяжка атмосфера розстрілів позначилася на житті трьох дочок, бабусі Людмили, вони довгі десятиліття несли це тавро родини «бандитів». Уявіть собі дружина Федора Човпана усе життя жила на вулиці імені Котовського (зараз це Миру). Ми назвали іменами головорізів наші вулиці.

Людмила Човпан-Радченко: «Бабуся дуже багато розповідала про минуле. Безжально їх репресували, принижували. Троє дітей, вона одна підіймала їх. У 1994-му році нам прийшло повідомлення про реабілітацію діда. Бабуся із відомого у Березівці роду Цибульських. Їх було 11 чоловік у родині. Четверо синів не повернулося з фронту Другої світової. Один повернувся без ноги. Уже нікого немає в живих. Фото діда не збереглися, бо приходили з обшуками і все вигрібали. Бабусі фото є».

На фото: Зінаїда Шевченко


Надрукувати   E-mail