У театрі Кропивницького відбулася прем’єра. На суд глядачів винесено п’єсу Володимира Винниченка «Закон» (режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв Євген Курман). Це психологічна драма зі сміливим сюжетом, написана 1923 року. В основі — історія сімейної пари, яка зважується довірити іншій жінці народити для них дитину.
Тож герої вирішили споконвічний закон природи перевернути, поставились до людини та її почуттів, як до розмінної монети. І за це були покарані. Автор п’єси стверджує, що не можна переступати через загальноприйняті моральні цінності. Він намагається знайти відповідь на питання: що дозволено людині, де та грань, за яку вона не має права переступати?
Ідея поставити п’єсу у нашому драмтеатрі виникла до 140-річчя від дня народження Володимира Винниченка. «Подарувати довге сценічне життя п'єсі, матеріалізувати ідеї, думки та сподівання автора, дарувати їх глядачу – ось покликання і висока честь, яка нам випадає».
Автор намагається вирішити проблему – чи існує грань між прагненням людини до простих, зрозумілих речей (наприклад, до материнства) і законом вищої моралі. Людина прагне до благої мети і стає одержимою, отримує якусь пристрасну прихильність до результату. І коли мета ніби досягнута, виявляється, що результат прямо протилежний. Виходить, що людина, одержима ідеєю, – ворог цієї ідеї.
Героїня п’єси Інна Василівна (актриса Дарина Скрипник) рада була б народити, але через невдалу операцію стала безплідною. Ідеєю фікс стало для неї бажання стати матір’ю. Аби його досягнути, вона готова маніпулювати почуттями свого чоловіка Панаса Мусташенка (Євген Скрипник), професора філософії, аби той зав’язав пристрасні стосунки зі своєю друкаркою Людмилою (Тетяною Бовшик) і та народила для них немовля.
Проте план її зазнав поразки. Адже автор дав зрозуміти, що не лише жінка прагне материнства, а й чоловік хоче бути батьком. Тож м’який і сентиментальний Панас залишається зі своєю новою родиною – Людою і Михасиком. «Ти сама принесла в жертву нашу любов! Чого ж ти хочеш тепер од мене?!» – звертається він до дружини.
Однією з важливих тем, яку режисер акцентує в поставленому у стилі кіномелодрами «Законі», є втрата чоловіками свого авторитету, їхнє підкорення волі жінок. Панас, який на початку вистави намагається зберегти свою гідність, все більше перетворюється на безвольного, безправного підкаблучника.
Отже, теми злочину та кари, влади над людьми, маніпулювання ними є головними в п’єсі. Героїня не витримує тієї гри людськими долями, яку так впевнено розпочала.
Рівно 30 років тому наш театр ставив цю п’єсу (режисер Микола Горохов) під іншою назвою – «Ідея пані Мусташенко». Отож, колізія морального вибору і відповідальності, закладена автором, не втрачає своєї актуальності.
Ольга Кизименко
Фото автора
