Одним із найталановитіших березільський акторів та послідовників українського режисера Леся Курбаса прийнято вважати Йосипа Йосиповича Гірняка, 140-річчя якого відзначається посеред нинішнього квітня. Його ім’я десятиліттями викреслювалося зі сторінок театру, втім зникнути безслідно з історії творців українського мистецтва не дозволили партійним діячам СРСР українці.
Сім’я, дитинство та перші інтереси до мистецтва
Історія життя Йосипа Гірняка сповнена труднощів як в особистому житті, так і на творчому шляху. Але, незважаючи на негаразди, український театральний діяч, навіть перебуваючи в еміграції, зумів передати наступним поколінням традиції модерного українського театру “Березіль”, до якого свого часу сам входив. Народився 14 квітня 1895 року в невеликому містечку (тепер селищі) Сихів, неподалік мальовничої річки Серет, серед краси Західного Поділля.
Талановита родина Гірняків подарувала Україні видатного військового та майора УСС Никифора, громадського та видавничого діяча Володимира, вченого в галузі хімії та фізики Юліана, ну і, звісно, театрального актора та режисера Йосипа. Їхній батько, Йосип Гірняк, був звичайним міським дяком.
Син Йосип цікавився мистецтвом, а особливо театром, ще в гімназійних роках. Хлопець вирізнявся активністю. Завжди брав участь в аматорських виставах і літературних вечорах, та навіть декламував мистецькі твори українських поетів і письменників. У 10 років вперше відвідав театр “Руська бесіда” в Коломиї. Потрапив на прем’єру вистави “Хазяїн”, де був вражений майстерністю гри М. Садовського та М. Заньковецької. І хто знає, можливо саме це повпливало на бажання молодого юнака стати частиною українського театрального життя?
Становлення театрального актора
У 19 років розпочався нелегкий акторський шлях Йосипа Гірняка у театрі товариства “Руська бесіда”. З початку Першої світової війни вступив у легіони УСС, і саме там вперше дебютував на професійній сцені театру Український січових стрільців у Львові під керівництвом Є. Коханенка. Не лише грав у різноманітних театральних виставах, але й співав у мильних операх. Талант Йосипа Гірняка в цій театральній трупі неабияк розкрили й удосконалили. Це дало поштовх до подальшого професійного злету.
Якраз у складі усусів Йосип Гірняк побував і у нашому краї. У своїх «Спогадах», виданих у 1982-му році в Нью-Йорку, він згадує село Грузьке та відвідини хутора Надії, де тоді мешкали вдова І, Карпенка-Карого Софія Тобілевич, його дочка Ярина Студнічко з дітьми і мати Леся Курбача Ванда Янович.
По закінченню війни, у 1919 році, молодий актор у Києві розпочинає співпрацю з театральною трупою Леся Курбаса “Молодий театр”. Зустріч з українським режисером перевернула життя Йосипа Гірняка. “Молодий театр” повністю відмовився від традиційних форм та етнографічного репертуару. Вони займалися пошуком нових форм втілення сучасної української та світової класичної драматургії на сцені. Курбас мав на меті створити інтелектуально-філософський театр, і навіть попри те, що трупа проіснувала всього два роки, його пошуки привели до нової творчої інтерпретації вже звичних усім художніх форм.
Трагічна доля “Березолю” та арешт театрального актора
У 1922 році Йосип Гірняк стає частиною театру “Березіль”, що лише розпочинав свій шлях у Києві. Охоче актор навчався в студії під керівництвом режисера та теоретика театру Леся Курбаса, чиє мистецтво так йому імпонувало. Усі ролі Гірняка в “Березолі” нарікали шедеврами. Він вміло перевтілювався у будь-якого героя, на сцені поєднував пластику з інтелектом. У столиці Йосип Гірняк набув популярності. Та блискучою славою втішався не довго.
Переломним став 1933-ій – рік Геноциду. Леся Курбаса заарештовують. У 1934-му проходять останні вистави на сцені “Березолю” під керівництвом інших режисерів. Український митець також став жертвою сталінських репресій. Цей рік є важким випробуванням для всіх українських діячів. Його ще можна йменувати часом нескореності, передусім для Гірняка, адже моральний дух Йосипа Йосиповича підкорити не вдалося. Він продовжує виступати на сцені, попри складні моральні та фізичні труднощі далеко від рідної домівки.
Невдовзі розпочалася Друга Світова війна. З 1941 року Йосип Гірняк повертається на Галичину, де продовжив свою сценічну діяльність у Львові, в секції Львівського оперного театру. У місті Лева актор засновує власну школу драматичного мистецтва. Йому належить першість у постановці світової класики “Гамлета” Вільяма Шекспіра на українській сцені.
Її митець присвятив пам’яті загиблих друзів і колег – Лесю Курбасу та Миколі Кулішу. Війна, наступ фашистів із заходу, більшовиків зі сходу та окупація не змусила Гірняка припинити творити на українській сцені. Тоді ж у Львові здійснюється постановка: “Мини Мазайло” М. Куліша, “Облоги” Ю. Косача, “Камінного господаря” Л. Українки та інших шедеврів української драматургії.
Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська в еміграції
У 1944 році Йосип Гірняк разом із дружиною Олімпією Добровольською емігрували спочатку до Австрії, а згодом – Німеччини. Там деякий час подружжя працювало в табірному театрі. У їхньому репертуарі – п’єси українських письменників та драматургів, що були заборонені на рідній землі. Новий театр-студія виник у 1946 році. З ним Йосип Гірняк об’їздив незначну частину Європи. Усього було поставлено 15 вистав.
З 1947 року мешкав у Нью-Йорку. Тут, перебуваючи в еміграції, видатний актор “Березолю” помер у віці 93 роки. Похований на українському цвинтарі святої Марії в Філадельфії, штат Пенсильванія. У США Йосип Гірняк багато працював над книгою своїх спогадів, де вмістив для нащадків усе про театр “Березіль” та його засновника Леся Курбаса. В цій благородній справі допомагала дружина Олімпія. “Спомини” вийшли друком в Нью-Йорку у 1982 році. Це історія не лише “Березоля”, але й усіх тих людей, що творили на ниві українського театру.
У Нью-Йорку очолював Український театр. Насправді він був створений з акторів колишньої театр-студії у Німеччині. Їх репертуар складався з класики, п’єс, що торкалися проблем еміграції, а також казок. Це, наприклад: “Пересаджені квіти”, “Князівна на горошині” Р. Бюркнера, “Мойсей” за І. Франком, “Людина і герой” тощо.
Театральні образи
Йосип Гірняк за все життя зіграв у театрі понад 170 ролей! У всіх своїх образах актор був рівновеликим як у комічних, трагічний, трагікомічних, опереті чи ревю. Його перевтілення у Кума з “Народного Малахія” та у Мину з п’єси “Мини Мазайла” вважаються найкращими в репертуарі, попри те, що остання “прожила” на сцені недовго через заборону.
Гірняк умів пристосовуватися до будь-якого героя, він тонко відчував і розумів, як саме має передати емоції та почуття свого персонажа. Чи не всі ролі, що виконував у “Березолі” вважали шедеврами. Грав Чирву Козиря з “Диктатури” І. Микитенка, Куксу “Пошилися в дурні” М. Кропивницького, Феногена “Хазяїн” І. Карпенка-Карого, Городичного у спектаклі “Ревізор” І. Гоголя та багато інших.
Комедійний фільм “Вендета” з Йосипом Гірняком у головній ролі
І хоч Йосип Гірняк не був професійним актором кіно, це не завадило йому з блиском зіграти одну з ключових ролей в українському радянському комедійному фільмі “Вендета”. Це короткометражне, чорно-біле кіно режисера Леся Курбаса з’явилося у 1924 році на Одеській кінофабриці кінокомпанії ВУФКУ. Знятий за мотивами газетного фейлетону А. Зоріна. На жаль, переглянути історичну кінострічку не вдасться, адже вона вважається повністю втраченою.
“Вендета” складається з трьох частин. Дія у фільмі відбувається на початку 20-х років ХХ століття у селищі Валежі. Основний сюжет зосереджений навколо розподілу землі між священником і дияконом. І ось, коли справа доходить до черешні, яка раптом дала соковиті плоди, отець Сильвестр Іжехерувиський (у ролі Йосип Гірняк) доводить те, що дерево належить йому. Диякон Гордій Святоптицин (Степан Шагайда) навпаки переконує в рівності поділу.