Озерна Балка (в народі Озерка) в Кропивницькому має кілька значень. Озерна Балка – це передусім широка долина, що починається на заміській промзоні і закінчується неподалік мосту через Інгул по вулиці Вокзальній (колишня Жовтневої революції). Озерна Балка – це також мікрорайон на правому схилі долини, що досягає аж старого автовокзалу. Озеркою називають і струмок унизу улоговини.
Він починається в штучному лісі Шервуд нижче технічного університету, майже під прямим кутом робить поворот біля Нової Балашівки, далі неподалік восьмої школи завдяки дамбі утворює ставок і плине далі по западині, підживлюючись численними джерелами.
Кожна річка має впадати або в іншу річку, або в озеро, ставок чи море. А досить жвавий (повноводніший і швидкоплинніший за притоку Інгулу Біанку) струмок з Озерної Балки не впадає нікуди! Він зникає як на картах, так і в натурі. На деяких топографічних планах штрихами позначене умовне русло, яким струмок мав би досягти Інгулу, а в реальності на тому місці плетиво доріг і потік машин.
Місце, де намічене віртуальне русло, теж якесь неправильне. По-перше, одну й ту ж саму назву мають вулиці, що становлять «ноги» покладеної набік літери П.Тобто геометрично це зовсім різні вулиці, паралельні одна одній. А по-друге, ця вулиця троїться в очах: на різних картах приблизно одного часу випуску вона носить ім’я то Валентини Терешкової, то Ярослава Мудрого, то Руслана Слободянюка – привіт топонімічній комісії міськради Кропивницького!
Отож, щоб читачі зрозуміли, про яке місце мова, дам такий орієнтир: на північний схід від олійжиркомбінату у бік Інгулу майже поряд з «Будмайданом». Кого не запитувала, куди там зникла вода з Озерки, ніхто не міг сказати. Аж ось серед друзів знайшовся один, робота якого свого часу була пов’язана з роз’їздами по всьому місту. Він пригадав ділянку в хащах, де могла зникнути Озерка – і ми знайшли, куди подівся струмок!
Поряд з перемичкою, що поєднує дві паралелі асфальтованої літери П, у заростях сховався пішохідний місточок. Він нещільно примикає до проїжджої частини (хоча залишки бар’єру є) і необережному перехожому тієї проріхи вистачить, щоб упасти у воду з висоти кілька метрів. І саме під цією щілиною вода зникає в бетонному тунелі. Зникає не безслідно. Звуки, схожі на шум водоспаду, свідчать про те, що вода зливається з висоти в колектор. Машини, які ви бачите на фото, і не підозрюють, що їздять по воді. Колектор проходить під землею кілька десятків метрів і вода з Озерки виливається в Інгул через отвір, якого у зелений сезон не видно через скупчення очерету.
Отже, Озерку ніхто не крав – її просто сховали під землю заради побудови транспортної розв’язки. Чому зробили так, а не перекинули через струмок автомобільний місток? Чи ефективний цей крок економічно і екологічно? В усякому разі в плані безпеки – це не краще рішення. Адже коли трапляється, боронь Боже, якийсь аварійний ексцес із мостом чи руслом, то це все можна побачити і відремонтувати. А коли якась поломка (провал, розмив, просідання) станеться під землею (асфальтом), то щоб тільки знайти місце руйнації, доведеться перерити (погляньте на карту) аж три проїжджих частини!
Ніна Даниленко
