Свого часу публічна заява із такою провідною думкою тодішнього голови постійної комісії з питань охорони здоров’я і соціального захисту населення Кіровоградської міської ради, відомого у місті хірурга та представника славної лікарської династії, почесного громадянина Кіровограда, заслуженого лікаря України, завідуючого відділенням урології лікарні швидкої медичної допомоги Віктора М’ягкого викликала неоднозначну реакцію серед його колег: від гарячої підтримки до категоричного несприйняття.
Він завжди мислив стратегічно, умів бачити недоліки і переваги системи медичного обслуговування і пропонувати варіанти удосконалення. Але занадто часто його небайдужість зустрічалася із стереотипністю мислення начальства, небажанням щось змінювати, бюрократизмом та елементарною лінню посадовців. Наприкінці березня Віктору Михайловичу М’ягкому виповнилось 75.
Народився Віктор М’ягкий у місті Волчанську Харківської області. По закінченню лікувального факультету Дніпропетровського медичного інституту кілька років працював лікарем в урологічному відділенні Кіровоградської обласної лікарні. А з травня 1988-го року очолив урологічне відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги. За час роботи Віктор Михайлович втілив у життя лікувальні та діагностичні методи, які використовуються у Київському науково-дослідному інституті, на кафедрах урології Київського, Дніпропетровського, Запорізького медичних інститутів, а також у закордонних урологічних клініках. За роки роботи Віктор Мягкий зробив десятки тисяч операцій, в тому числі й за кордоном – лікарю довелось кілька років пропрацювати в Алжирі.
Його вміння лікувати, оперувати, ставлення до роботи неперевершені. Хворі, яких він вилікував, відзначають його чуйність, вихованість, тактовність. Віктор Михайлович – продовжувач справ свого батька, який свого часу очолював нашу обласну лікарню і дуже багато зробив для її розвитку.
Ось що написав відомий краєзнавець Віктор Маруценко у своїй книзі «Боковенька-2019.Степовики. Біографічний довідник. Книга друга» про Михайла М’ягкого: «Михайло Олексійович М’ягкий, 1923 р.н., м.Волчанськ Харківської області. На початку другої світової закінчив прискорений курс Волчанської медичної школи. У вересні 1941 уже на фронті. Перше бойве хрещення отримав під час ліквідації ворожого десанту на північному Донбасі. Фельдшер батальйону стрілецького полку, від серпня 1943 – командир взводу санітарів-носильників. Пройшов шляхами Південно-Західного, Північно-Кавказського і Першого Українського фронтів. Визволяв Житомир, Львів, Стрий, інші міста України.
Після війни закінчив Харківський медичний інститут і був направлений у Тишківський район Кіровоградської області. Працював головним лікарем Компаніївської, а з 1957-го року Долинської районних лікарень. Лікарня у Долинській була дуже убога: матраси і подушки набивали потертою соломою, білизну прали вручну, навколо приміщення багнюка. Завдяки зусиллям головлікаря матеріальну базу лікарні вдалось поліпшити. З його ініціативи у лікарні відкрили пункт збору крові. Михайло Мягкий став першим його донором. У 1959 році Михайлу Олексійовичу запропонували очолити облздороввідділ. З 1968 року він – головний лікар обласної лікарні. За його керівництва цей заклад став провідним у краї. Ініціював у 1980-му році створення обласного музею медицини та охорони здоров’я. Михайло М’ягкий – кандидат медичних наук, заслужений лікар України, нагороджений орденами Червоної Зірки, Бойового Червоного Прапора, Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, медалями».
Ще кілька років тому наш читач Всеволод Колос, який лікувався у відділенні Віктора Михайловича пропонував присвоїти ім’я Михайла Олексійовича М’ягкого нашій обласній лікарні. Але поки що ця справа не зрушила з місця.