Календарем, що його описав Ілар Хоругин у Велесовій Книзі (ІХ ст.), користувалися наші Пращури з трипільських часів. Вони також знали, що Земля кругла і обертається навколо Сонця
«…Розчаруємо також тих, хто думає, що науку астрономію вигадали греки. Ні, її засновниками були наші Пращури, бо ім’я Астр/Астрей, яке лежить в основі назви науки – це батько Борея, одного з праотців нашого роду – бореїв, борусів. І підтверджує це не тільки Астр, а й чимало зображень на посуді, якими наші гончарі (волхви) передавали свої знання із космогонії. Й було це задовго до того, як появилися греки.
Вікіпедія пише, що астрономія успішно розвивалась у Стародавньому Вавилоні, Єгипті, Китаї та Індії. Оратти (Трипілля), Скитії – Борії чи Ніперборії вона не згадує. Однак пильно розглянемо ось цей круглий (якщо дивитися зверху) або еліпсовидний (якщо дивитися збоку) глек. Знайдено його в Хмельницькій області, наразі знаходиться у музейному комплексі “Рай слав’янський” (с. Шепилове Кропивниччина). Артефакту не менше п’яти тисяч років.
Уважно вивчивши малюнки на виробі, можемо з великою ймовірністю стверджувати, що цей унікальний кулястий глечик є нічим іншим як відображенням планети Земля і річного календаря, що був для наших предків і їхньою релігійною системою: коло, що творить Божу силу.
На крисах горловини бачимо п’ять стрілок, що вказують напрямок, за яким рухається Земля. Нижче, навколо горловини на темній смузі зображено подібні стрілки, але в парній кількості. Вони також направлені в той самий бік. І їх – увага! – 31. Тобто, стільки скільки днів у місяці. Чому парні? Бо автор цього посуду і малюнка вочевидь розділяв добу на день і ніч. Ще нижче кулю перетинає подвійна хвиляста смуга, що вказує не тільки на збільшення й зменшення світлового дня, зміну пір року і доби, а й на подвійність тлумачення зображень над нею та під нею. Стовпчиків (вертикальних подвійних ліній) у хвилі шість. Три тих, що зверху над нею, вказують на божества, які опікуються трьома частинами року – за Велесовою Книгою це Хорс, Влес і Стриб. А разом з тими, що під нею, то саме стільки божеств (шість) підвладні Хорсу, Влесу і Стрибу: “а ще поза ними – Вишень, Леле, Літиць, Радогощ, Календо, Кришень”, які своєю чергою опікувалися безпосередньо місяцями року…»