Нещодавно в інтернет-ресурсі «Кропивницький: час-time» з’явилися дві публікації (Прихильники Ястребова приховують відповідь інституту національної пам’яті? — Кропивницький час-тайм — www.chas-time.com.ua; Експертну відповідь по Ястребову ніхто не приховує. Її оскаржують в суді — Кропивницький час-тайм — www.chas-time.com.ua) без авторства. Це нагадує В. Ястрєбова, який просив Лебединцева та М. Грушевського не ставити його ім’я, остерігаючись переслідувань з боку імперського уряду. Але кого остерігається автор (и) у цьому випадку? Питання почасти риторичне.
В цих публікаціях автор(и) звинувачує (ють) прибічників збереження премії ім. В. Ястребова у приховуванні відповіді УІНП на скаргу по «фаховому висновку» ЕК УІНП. Мною зроблено вже три дописи з цього питання, що заперечує всяку конспірологію про змову з нашого боку. Більше того, в кожному дописі я даю частинами, по пунктах і підпунктах, повний текст відповіді УІНП, який супроводжую своїм аналізом і спростуваннями.
Крім того, в одній з публікацій «таємничий автор», звично обзиває своїх опонентів «новоросами». Але чи відомо цьому авторові кого він так називає? А це: Даценко В.Вс. – батько, загиблого на цій війні сина, людина з відповідальною громадянською позицією, краєзнавець; подружжя Собчуків, які здобули і передали для ЗСУ дві автівки, збирають і пересилають з Німеччини ліки та сухе харчування для наших бійців, ще 2023 р. організували україно-німецько-швейцарську конференцію, присвячену урокам ІІ світової війни з екстраполяцією на вторгнення росії в Україну, зараз взяли участь у м. Зінген в організації фотовиставки німецького фотографа-журналіста, який задокументував прифронтові території, події, а також усе жахіття передової, є співорганізаторами недільної школи для українських дітей… (усе це тихо, без галасу, бо справжній патріотизм не любить гвалту); Полулях С. – відомий журналіст, кінолітописець нашого міста й краю, автор патріотичних віршів і дописів; четверо докторів наук, кількох кандидатів наук – археологів, фольклористів, істориків; Шевченко І. – колишній працівник Долинського краєзнавчого музею, учасник АТО, ветеран великої війни росії проти України з перших днів її початку, труєний пороховими газами, контужений (демобілізований за станом здоров’я), Черевченко О. – кераміст, добровольцем пішов на війну у 58 років, воював штурмовиком, був поранений, неодноразово контужений (демобілізований за віком і станом здоров’я), ще один воїн – діючий офіцер у лавах ЗСУ (не називатиму прізвища) … і ще багато чесних, порядних, відповідальних людей, які проявляють свій патріотизм по-різному, але дієво і без галасу. І це вони «новороси»? Таке можуть стверджувати лише невігласи, які, виявляється, не перевелися з часів В. Григоровича та В. Ястрєбова.
На думку «таємничого атора» ці «новороси» розпочали війну проти «Азова» і персонально проти О. Алфьорова. Яка знайома ця здатність усе перекрутити, маніпулювати словами, виривати їх з контексту замість чесно вести розмову! По–перше, «Азов» в жодному моєму дописі не згадується, по-друге, думаю, що всі ми і я, персонально, з величезною повагою і вдячністю ставимося до наших захисників, незалежно від того, до якого полку вони належать, по– третє, син мого близького товариша разом з азовцями потрапив у Маріуполі в полон і до цього часу там знаходиться, по-четверте, особисто я до О. Алфьорова ставлюся з повагою як до науковця, так і до популяризатора української історії, по-п’яте, О. Алфьоров в якості директора УІНП став заручником процесуальних і змістовних порушень під час розгляду питання по премії ім. В. Ястребова на засіданні ЕК УІНП (я цю ситуацію детально проаналізував), в результаті чого, був підготовлений документ, який я і мої однодумці оскаржують аж до суду. Ось такі справи!
Власне, наша наполегливість у намаганні зберегти обласну краєзнавчу премію ім. В. Ястребова пояснюється лише глибоким і професійним знанням суті проблеми, адже, на сьогодні, ніхто краще О. Собчук і мене, в якості її наукового керівника, не знає біографію В. Ястребова, спосіб його мислення, особливості вживаної лексики, специфіку характеру… Безпідставні звинувачення В. Ястрєбова, це опосередковані звинувачення нас з Ольгою в непрофесійності, адже ми за 15 років вивчення його наукової біографії так і не розгледіли в ньому імперця та конкістадора, що зробив Ю. Митрофанеко, прочитавши лише одну книжечку, яку впорядкувала О. Собчук. Наша принциповість пояснюється прагненням справедливості, якої так не вистачає в Україні, а також усвідомленням загроз для іміджу Кіровоградської області та й України в цілому (я про них писав раніше), які несе скасування премії імені чесного, відповідального і порядного науковця, що заклав науковий фундамент у вивчення історичного, археологічного та етнографічного минулого, заклав основи музейництва на Кіровоградщині. Його єдина провина полягає в тому, що він народився росіянином або «кацапом», як він себе іронічно називає в листі до М. Сумцова.
Ми нічого не приховуємо і все документуємо. Якось С. Полулях, в коментарі до одного з моїх дописів, відзначив, що документальна основа в нашому таборі набагато краща ніж в опонентів. Це так, бо це засаднича основа історичного дослідження, це по-перше, а по-друге, не можна судити людей минулих епох (ціннісним, морально-етичним, лексичним…) за стандартами сучасності. Це методологічна (в нашому випадку ще й методична) помилка в історичних дослідженнях, яка має свою назву – презентизм (від англ. present – теперішній). Існує визначення: презентизм — це методологічна помилка, що полягає в інтерпретації історичних подій і явищ крізь призму сучасних уявлень, цінностей і категорій, ігноруючи їхній історичний контекст та принцип історизму.
Дивно, що окремі молоді доктори історичної науки цього не знають, а варто було б засвоїти основу методології історичних досліджень – принцип історизму.
(Прізвище Ястрєбов пишу в двох транскрипціях – офіційній (з «Е») і неофіційній (з «Є»). Останнє, щоб підкреслити його російське походження.