Наш музей отримав унікальне і цінне видання – книгу «Євген Чикаленко. Спогади. 1861-1907», видану Вільною академією наук у США в Нью-Йорку 1955 року. Її передав краєзнавець Федір Шепель, йому ж вона дісталася від Володимира Мощинського, режисера фільму “Місія Євгена Чикаленка”. Під час зйомок фільму професор Володимир Панченко дав «Спогади…» режисерові для ближчого знайомства з героєм картини, а Панченкові подарував книгу один з родичів українського мецената Євгена Чикаленка. На її сторінках збереглися і помітки професора, і закладки режисера, зроблені під час творчого процесу.
Будинок Тобілевичів, у якому нині розміщено музей, для Євгена Чикаленка не чужий. Під час навчання у Єлисаветградському земському реальному училищі він деякий час навіть жив у Тобілевичів, товаришував з молодшим братом дружини Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) Олександром Тарковським, який виховувався у родині сестри.
У своїх «Спогадах…» Євген Чикаленко досить влучно описував особливості характерів, побуту та родинних звичаїв Тобілевичів, саму міську садибу. Не зважаючи на різницю у віці, дружнє спілкування і ділові стосунки Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого) та Євгена Чикаленка (у подальшому успішного аграрія, відомого мецената, видавця, громадського діяча),тривали не одне десятиліття.
Рукописні помітки на полях, зроблені Володимиром Панченком, роблять книгу ще ціннішою, адже не в останню чергу саме завдяки Володимиру Євгеновичу ім’я Чикаленка стало досить відомим у незалежній Україні.
Науковець вважав, що таких постатей, як Євген Харлампійович, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Ефективний землевласник був самовідданим меценатом, коли йшлося про інвестиції в українську справу: вкладав кошти у видання перших українських газет та журналів («Громадська думка», «Селянин», «Рада», «Літературно-науковий вісник», «Нова громада»); фінансував діяльність заснованого наприкінці ХІХ ст. у Львові Наукового Товариства імені Тараса Шевченка; матеріально підтримував письменників Бориса Грінченка, нашого земляка Володимира Винниченка, Михайла Коцюбинського, збудував у Львові Академічний дім для студентів – вихідців із Наддніпрянської України. Але від гетьманської булави у 1918 році відмовився. Саме йому належить афоризм «Любити Україну треба не тільки до глибини душі, а до глибини кишені».
У фондах літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого зберігається ще один унікальний експонат, пов’язаний з Чикаленком: примірник газети «Рада», що виходила за його сприяння, від 5 вересня 1907 року, на першій сторінці якого розміщена інформація про смерть Івана Тобілевича та стаття, присвячена пам’яті драматурга.
Лариса Хосяінова, директор літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого
На фото: «Спогади»; Євген Чикаленко – учень Єлисаветградського земського реального училища; учні Єлисаветградського земського реального училища. Євген Чикаленко сидить 2-й праворуч, Олександр Тарковський стоїть 1-й праворуч