Марс у Великій Висці

Цієї весни, крім клятого коронавірусу, лісових пожеж, в Україну завітала ще й пилова буря. Ця неприємна гостя, як стверджує Вікіпедія, не дуже часта в наших степах, але трапляється: «Пилові бурі виникають в пустелях, напівпустелях і степових районах, там де є невкритий трав'яним покривом ґрунт. Вони здатні переносити мільйони тон пилу на сотні і навіть тисячі кілометрів. Руйнівна дія пилової бурі виникає додатково через дію частинок ґрунту, який рухається з великою швидкістю. Крім власне пилової бурі, в ряді випадків пил з пустель і напівпустель може тривалий час утримуватися в атмосфері і досягти майже будь-якої точки світу у вигляді пилової імли».

Очевидно, цього ртоку її поява зумовлена відсутністю снігу взимку. Саме це, як правило, є причиною пилових бур навесні. Нічого хорошого, звісно, від неї чекати не доводиться. Як наслідок – ерозія грунту, знищення рослин, а, значить, і майбутнього врожаю, якщо немає можливості пересіяти. Як стверджує Вікіпедія, досить часто пилові бурі трапляються на Марсі.

«У квітні 1928 року в степових та лісостепових регіонах України вітер підняв з площі один млн. км² більше 15 млн. т чорнозему. Чорноземний пил був перенесений на захід і осів на площі 6 млн км² у Прикарпатті, у Румунії та Польщі. Висота хмар пилу досягла 750 м, потужність чорноземного шару в постраждалих областях Україні зменшилася на 10—15 см. У лютому 1951 року на Приазов'ї пройшли сильні бурі зі швидкістю 16—18 м/с. Вони знесли слабкий сніговий покрив і почали видувати оголений сухий ґрунт. Сніг разом із видутим ґрунтом створював чимало перешкод, утворюючи чорні кучугури заввишки до півтора метра. Видування ґрунту і посівів озимих тривало й у весняні місяці. Нині пилові бурі тимчасово виникають на півдні України, насамперед у Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях».

Посеред квітня пилова буря завітала у Велику Виску. Юрій Рогало, який зафіксував наслідки її приходу, розповідає:

– Це було 13 та 16 квітня. На фото мій город. За ним фермерське поле –таке саме. Щастя того господаря, що не встиг засіяти. А я посіяв ячмінь і люцерку, та де вони, я не знаю.

Вл. інф.


Надрукувати   E-mail