Надзвичайно символічно і сильно прозвучала у переддень світлого Христового воскресіння прем’єра вистави «Лісова пісня». Театр Марка Кропивницького оживив усі Великодні ідеї безсмертної п’єси Лесі Українки: воскресіння, любов, прощення та духовне відродження.
«Лісова пісня» — це не казка про лісових істот, а глибоко філософський твір, у якому герої говорять мовою символів, і ця мова, як і сьогоднішній Великдень, кличе до світла, віри й надії.
Перемога життя над смертю, світла над темрявою, духовного над тілесним. Саме такий художній світ створила Леся Українка, а актори театру Корифеїв майстерно відтворили його на сцені і він перегукується глибокими смислами через образи природи, кохання, страждання та духовного оновлення із нашим трагічним, але наповненим духовною силою, сьогоденням.
Весна у перших сценах вистави пробуджує не лише природу, а й нетілесні сили — лісових духів, Мавку. Їхня поява символізує оновлення, життя, що перемагає зимову смерть. І це природне воскресіння перегукується з Великоднем, коли все живе радіє воскресінню Христа. Мавка ж – втілення чистоти, добра й тонкої енергії. Її кохання до Лукаша — не егоїстичне, а жертовне, як і християнська любов. Навіть після зради вона не бажає зла, а її прощення і вірність до останку нагадують Христову жертовність заради людей. І у стражданні вона залишається вірною своїй природі: «Ні, я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає...». На мою думку, це головний посил феєрпї «Лісова пісня».
У фіналі поеми Мавка не просто зникає — вона перероджується у голос сопілки, у духовний образ, що надихає й очищує. Це її воскресіння: не тілесне, а духовне, символ безсмертя душі. Подібно до Христового воскресіння, справжнє життя — це життя духу.
Майстерно відтворена дуальність персонажів — протиставлення Мавки та Килини — як образ протистояння духовного й матеріального. Ця боротьба близька до християнського бачення світу, де важливо зберегти чистоту душі серед спокус буденного життя. Ну, а Лукаш усвідомлює свою помилку та каяттям — як і віруюча людина, приходить до духовного очищення.
Із вірою пам’ятаймо – ми маємо в серцях те, що не вмирає!