Благодійна вистава «Народжені бути вільними» Київської театральної експериментальної лабораторії «Сузір’я» (режисер Ангеліна Дзенеладзе) з успіхом пройшла в академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. М. Л. Кропивницького.
Ця вистава – яскраве свідчення, що війна російської імперії проти України триває століттями. Більшу частину минулого строліття вона знищувала тих, хто умів вільно мислити, кого Бог нагородив талантом висловити біль і крик своєї нації. Документальні факти свідчать: українських митців знищували сотнями і тисячами. Але бути вбитим легше, ніж вижити. Тож автори постановки (драматург Марія Ряпулова) обрали об’єктами своєрідного мистецького дослідження тих, хто вижили – Павла Тичину, Володимира Сосюру, Остапа Вишню (Павла Губенка) та ближчих до нас в часі, але кому вижити вже не вдалося – Василя Симоненка і Василя Стуса.
Вистава носить і потужний просвітницький характер, і має велику емоційну напругу. Лейтмотивом усіх десятиліть у ній проходить твердження: «Митець потрібен своєму народові та й усьому цивілізованому світу, коли його творчість є криком його нації». Дуже вдало використані рядки поетів, тим більше, у кожного зі згаданих авторів вони є, ті рядки, які змушували зал затамовувати подих, а потім вибухати оплесками.
Талановитим видається і музичне оформлення вистави. Музика виразна, вражаюча. Повсякчас шукаєш подумки – з якого класичного твору взята? Але не знаходиш, бо її автор – наш сучасник, композитор Іван Довженко. У парі з виконавицею Мілою Огай він і супроводжував виставу.
Єдине – не зовсім вмотивованим видається закінчення вистави. Тут чекаєш емоційної кульмінації, тим більше впродовж вистави такі моменти були дуже вдалі, а фінал дещо розмиває попередні враження.
Усі кошти від продажу квитків на виставу перераховані на безпілотний комплекс «SHARK» для легендарного 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.
Війна триває, таланти і митці гинуть і досі. Але нація вже стала міцнішою.
Світлана Орел