Фінал. Ми до нього дійшли! 22 травня ми розставили всі крапки над і. Зіграли фінал поміж командами, які набрали найбільшу кількість балів у рейтингових півфінальних іграх – Олександрійським фаховим коледжем культури і мистецтва (Іван Баранов) і Кропивницьким музичним фаховим коледжем (Лариса Голиусова).
У дуже сильній грі, маючи серйозного суперника, переміг музичний коледж. Отже, маємо першого чемпіона. Емоцій дуже багато і вони досі не вляглися. Отож, про гру. Шість команд, шість ігор в коледжах, три пів-фінали і фінал, всього десять разів ми грали. Зібрали 50 689 грн. 50 коп. на потреби бойових медиків. Головним нашим меседжем стали слова ведучого українського ютюба Володимира Жогла: «Говоріть українською, помиляйтесь українською, головне – не зупиняйтесь українською». Ми й не зупинялись, ми грали, говорили, помилялись і навчались одночасно. Нам було цікаво разом.
І протягом чотирьох постійних конкурсів (мова, література, музика, конкурс капітанів) ми разом з викладачами української мови та літератури інженерного, музичного, будівельного, медичного, харчування та торгівлі, культури і мистецтва фаховими коледжами, а потім разом з головою журі Ольгою Кирилюк творчо і, здається мені, досить креативно вигадували завдання для команд. А команди емоційно, часом – жартома, часом – серйозно, часом – швидко, часом – з допомогою залу долали всі розставлені нами перепони. Дякую вам, 60 найсміливіших гравців, завдяки вам ми ще раз переконались – у нашої країни є майбутнє, ми доводимо це, крім багатьох інших факторів, ще й тим, що все більше наших громадян говорять українською.
І тут не можна не згадати про людей, які турботу про рідну мову зробили справою свого життя – про викладачів української мови і літератури, з якими я познайомилась протягом гри. У нас на півфіналах і у фіналі був такий конкурс – поетична вітальня. Команді пропонувався опис вірша українського сучасного поєта або класика (в рамках шкільної програми) і вони мали назвати автора і назву. А потім ми цей вірш слухали у виконанні професійних читців, зокрема Миколи Барабулі, інших. І я зі сцени побачила, як голова журі пані Ольга Кирилюк проговорювала ці рядки тихенько, пошепки. Я стала шукати очима в залі тренерів команд – вони теж читали. І обличчя… І очі… Це люди, для яких мова, література – це не просто робота, фах, це справа життя. Для мене це стало головною емоцією! Дякую викладачам мови і літератури коледжів! Ви – мої герої!
Хочу подякувати нашим партнерам (саме партнерам, а не спонсорам) і друзям: видавництву ІМЕКС Tamara Samylyak, магазину тканин «Шан Жан» Наталія Пушкарьова, ОУНБ ім. Д.І.Чижевського Валентина Животовська, інтернет-виданню «Кропивницький: час-тайм» Світлана Орел, Музею мистецтв ММ Тетяна Ткаченко Суханова, обласному краєзнавчому музею Борис Шевченко. А також всім, хто протягом наших ігор ставили цікаві питання залу і передавали за це призи – гарні книжки і не тільки, боюсь когось забути....
Окремо дякую моїй незмінній помічниці Вікторї Морозовій, а також голові МБФ СМАЙЛ Оксані Аветисян-Бершадській, яка знайшла для учасників добрі слова і вручила, як на мене, гарні дипломи і призи.
І головне. Учора в чаті «Мовних перегонів» я подякувала всім за співпрацю і написала: «Якщо готові долучитись наступного року – не виходьте з чату, восени буде інформація про наступний сезон». Поки не вийшов ніхто… отже є сподівання на новий сезон і на те, що нас буде більше. Я навіть мрію про регіональні відбіркові ігри!!!
Ірина Гуцалюк-Згривець