9 грудня в світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Геноциду. Цього дня вшановують їхню пам’ять, аби не допустити подібних злочинів у майбутньому. Це особливо важливо в наш час, важливо для України і її громадян, оскільки саме зараз ми живемо в умовах реалізації московським режимом політики геноциду стосовно українців.
У Кропивницькому день пам’яті жертв геноциду і його попередження відзначили покладанням квітів до Хачкару, культового обеліска вірмен на березі Інгулу. Як на актуальність теми мусимо констатувати, що захід не відзначався масовістю та участю представників політичних партій чи влади, оскільки були присутні лише вірмени, болгари і українці.
Фахівці досі сперечаються щодо визначення терміну «геноцид», але не викликає сумнівів, що це «цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення груп населення за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами». Варто додати, що геноцид проти України розширив перелік ознак за рахунок декларування загарбниками наміру знищити цілу країну виключно за політичними мотивами – путіна не влаштовує наша політика!
Виступаючі відзначили, що вшановуючи пам’ять жертв історичних геноцидів, ми маємо зробити все, щоб допомогти воїнам української армії, серед яких героїчно і жертовно б’ються українські громадяни всіх національностей. Єдність має допомогти витримати і перемогти лютого ворога.
Маємо пам’ятати, що агресія проти України і намагання знищити сорока– мільйонний народ стало можливим завдяки відсутності тотального осуду геноциду. Злочин планетарного масштабу став предметом політичного торгу і спекуляцій аж до заперечення. Геноцид вірмен не визнає сучасна влада Туреччини, Голодомор – росія. Показовою є тема Ізраїлю, який зайняв у цьому питанні вичікувальну позицію, у той же час сам був реальною жертвою та залишається потенційною для бажаючих вчинити проти цієї країни геноцид, тобто знищити її. Арабських фанатиків підтримують не хто інший, як країни, що заперечують власну причетність до знищення народів та і зараз займаються саме цим.
Факт Голодомору-Геноциду в світі стали масово визнавати лише в останні роки, особливо після початку військової агресії росії. Це таку ціну ми маємо сплатити, щоб світ навчився не лише засуджувати злочини проти людності, але і запобігати їхній появі ще у зародку? Західна цивілізація надто довго пробачала росії злочини, та і зараз зволікає з наданням Україні військової допомоги необхідної потужності.
Росія знищувала українців сотні років, тобто це був геноцид, розтягнений в часі, що підкреслював автор терміну «геноцид» Рафал Лемкін: «Взагалі кажучи, геноцид не обов'язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров'я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп».
Зараз все це сконцентрувалося в одному слові – війна, яку веде проти нас росія. Запорука нашої перемоги – єдність всіх соціальних і етнічних груп і підтримка Збройних Сил України. Перемога України і означатиме перемогу над Геноцидом.
Сергій Полулях