У звинуваченнях багатьох репресованих із Новомиргородського району значиться, що вони брали участь у «банді братів Олійників». Така антирадянська група справді діяла у 20-их роках у Златопільському районі (Турія, Журівка, Листопадово, Юзефівка). У 1938 році Дементій Олександрович Олійник розповість слідчим: «У 1918 році я добровільно вступив у військо Петлюри, визволяли Україну від червоних. Воював в районі Умані, Сміли. Коли повернувся додому то я і двоє моїх братів – Ларіон і Максим організували політбанду, яка діяла у Златопільському районі до 1922 року».
У цей же час (1919-1920 роки), згадується у справі, Дементій Олексійович був членом куркульської охорони села Турія та брав участь у «Просвіті». «Куркульська охорона» у перекладі на сучасні поняття, це, очевидно, загони самооборони, які не давали справжнім бандитам різних мастей, яких тоді теж траплялося чимало, кривдити селян.
Роки боротьби минули, Радвлада утвердилася, і треба було жити далі. Міцний середняк Дементій Олійник, очевидно, змушений був вступити до колгоспу, звідки його у 30-му році виключали, а у 33-му (у розпал голодомору!) за шкідництво (?) Київським обласним судом він був засуджений до 10 років ВТТ. Відсидів чотири роки і знову повернувся в село, де працював у колгоспі «Комінтерн».
Які ж новіші звинувачення констатувало слідство у 1938? Свідчення односельця Павла Гненного, що Дементій Олександрович свого часу організовував у селі вибори гетьмана (мабуть, йдеться про Скоропадського), що був активним церковником. Думка Олійника, наведена свідком, як крамольна, компрометуюча, і через десятки років не може не вражати прозірливістю і глибиною: «Церква – це дім світла і дім Закону. Без цих Законів Радвлада довго не існуватиме, бо народ буде недисциплінований, втратить совість, будуть війни і вбивства». Чи не від усього того ми потерпаємо й досі, не маючи сили вирватись з обіймів цього спадку, аби вийти на тверду дорогу розвитку?
До речі, Павла Гненного, який виступає свідком у кількох справах, де викриває контрреволюційників і націоналістів, під час війни повісили нацисти.
А у 1938-му за ті слова та провини Київський обласний суд засудив Дементія Олійника до п’яти років ВТТ з поразкою прав на три роки. Касаційну скаргу відхилено. Реабілітували «учасника політбанди» аж у 1990 році.
Світлана Орел