Рік, що майже закотився за горизонт... Рік, що минає і закінчується трійкою, виявився багатим на круглі дати подій в історії Долинщини. Шкода, про деякі з них ми або не знали, або, як завжди, до них ще не дійшли. Тож, давайте дещо згадаємо.
У 1833-у – 190 років тому народився Орест Долинський. Це його дружина Ольга подарувала станції, селищу, місту, вулицям прізвище Долинська. В 1873-у – 150 років, як на карті залізниць з’явилась станція lV розряду Долинська. В 1883-у був прийнятий проєкт її розвитку як вузлової. За всю історію станцію лише раз піддавали реконструкції. Це було зроблено 70 років тому, в 1953-у.
Багатим на події виявився 1893-й. 130 років тому Микола Давидов на річці Боковенька почав закладати Давидовський парк, а в той самий час побіля станції спорудили перший будинок майбутнього міста.
В 1913-у земство підняло клопотання про надання селищу Кефалине, як багатому населеному пункту, що має церкву та синагогу, статусу містечка. Цього ж року в залізничній будці поблизу Долинської народився майбутній ас авіації, льотчик, Герой Радянського Союзу Тимофій Лядський, автор військового щоденника "Записки із льотного планшета".
Ще багатшим на події виявився 1923 рік. 100 років тому офіційно утворився Долинський район. Три роки йому не вистачило, щоб повноцінно відсвяткувати ювілей. Цього року Микола Давидов повернувся до свого дітища – парку. Давидовський парк одержав назву Древовидної станції Всеукраїнського управління лісами, в селищі Шевченковому при станції з допомогою М.Давидова почали закладати парк, який жителі любовно називали садом. Того ж 1923-о, як і 1933-о, долинчани долали голод, відроджували Україну, дарували їй майбутнє. 23 серпня 1933-о в селищі Шевченкове в родині Нагірних народились близнята – Віктор і Юрій. Їм обом судилось стати докторами геолого-мінералогічних наук, викладати в Національній гірничій академії.
Ось такий далеко не повний підсумок року, який своїми подіями вже майже заховався за горизонт.
Віктор Маруценко