В Україні взагалі та в Кіровоградській області зокрема продовжується знущання над пацієнтами з хронічним больовим синдромом. У тому числі й над онкологічними пацієнтами. 2021 рік. Як не прикро це констатувати.
Так співпало, що тільки мені колега розповів про пацієнта, якого з центру ПМСД в місті Кропивницький з больовим синдромом відправили в онко-центр за "свіжим епікризом" для того, щоб пацієнт таки виборов собі право отримувати знеболення (розповсюджений рак, по ходу, має термін придатності, тому дуже потрібен для цього "свіжий епікриз", без якого ніяк сімейний лікар біль лікувати не може)... Тільки я сказав, що це саме лікарі з Кропивницького ганяють пацієнтів по "свіжі епікризи", бо близько, а з районів рідше...
І тут мене мати пацієнта вмовляє по телефону вислати на вайбер фото "довідки, щоб було вказано про те, що він потребує наркотичних ліків для знеболення". Пацієнт з одного з районів (боюся розголосити дані пацієнта назвою району, тільки через цю причину утримаюся від вказання конкретно району та закладу), що прикутий до ліжка, молодий хлопець...
Я бачив його останній раз кілька місяців тому. Зараз він приїхати до мене не може, бо у важкому стані. Але саме я маю вказати сімейному лікарю, що пацієнт потребує призначень наркотичних ліків для знеболення!
Мені дуже сумно констатувати, що станом на березень 2021 року трапляються такі випадки, коли замість того, щоб оглянути пацієнта, оцінити силу його страждань, призначити лікування згідно з принципами лікування хронічного болю, над пацієнтом та його родичами продовжують знущатися та ганяти за довідками, ставлячи у залежність від тих довідок (які не потрібні: немає в жодному законі/наказі/постанові згадки про потребу в них) призначення знеболення.
Та однак, я ще раз повторю: я дуже хочу, щоб в українській медицині припинилися тортури над пацієнтами з хронічним болем. І я продовжую сподіватися, що це можливо.
Необхідна тільки політична воля. Цікаво, коли вона з'явиться?
- S. "Довідку", тобто консультативний висновок, я таки зробив. Якщо вже так потрібно для того, щоб колеги почали лікувати пацієнта. Сподіваюсь, що ця "довідка" допоможе не тільки цьому пацієнту, але й тим пацієнтам цього закладу, що будуть звертатися по медичну допомогу з приводу хронічного больового синдрому в майбутньому.
Андрій Гардашников, лікар-онколог