25 вересня – 220-річчя від дня народження польського письменника української школи, літературного критика, історика, доброчинця Міхала Грабовського (1804-1863), який довгий час жив і творив в Олександрівці. З нагоди ювілею згадаємо деякі епізоди з біографії письменника.
У містечку Олександрівці Міхал Грабовський провів дитинство, а потім ще 25 років життя (1825-1850 рр.). До 1831 року, коли М. Грабовський постійно оселився у містечку, він то перебував в Олександрівці, то гостював у свого приятеля Яна Креховського у Ліщинівці, то їздив до Варшави і Відня. Та й після 1850 року, коли він придбав будинок у Києві, на Андріївському узвозі, Міхал Грабовський часто перебував у своїх володіннях в Олександрівці. Адже тут йому належала цукроварня і 1280 десятин землі.
Саме в олександрівський період свого життя Міхал Грабовський став видатним письменником, літературним критиком і публіцистом. Тут, в Олександрівці, народились його повісті з українського життя «Коліївщина і степи» (1838 р.), «Станиця Гуляйпільська» (т. 1-5, 1840-1841 рр.), «Тайкури» (т. 1-4, 1845-1846 рр.), статті «Про українські пісні» (1837 р.), «Про українську школу поезії» (1840 р.), «Про українські народні легенди» (1845 р.), публікації з історії України, про городництво в Україні, про творчість Шекспіра тощо.
Та Міхал Грабовський займався не тільки літературною творчістю, а й науковими дослідженнями. Його матеріалами з археології скористався київський цивільний губернатор і сусід по землі Іван Фундуклій, видавши 1848 року книгу «Огляд могил, валів і городищ Київської губернії». У передмові до видання автор зазначив, що він «багато зобов’язаний у виконанні своєї праці сприянню чигиринського поміщика М. А. Грабовського».
Через два роки побачила світ книга Міхала Грабовського «Україна давня і сучасна» («Ukraina dawna i teraźniejsza»), присвячена археологічним пам’яткам Наддніпрянської України. Перший розділ праці присвячений старожитностям Чигиринського повіту Київської губернії, куди в той час входила і частина нинішньої Кіровоградщини. Цікаво, що польський текст книги М. Грабовського практично повністю співпадає з працею І. Фундуклія.
Про авторитет Міхала Грабовського в наукових колах свідчить той факт, що він був удостоєний диплома дійсного члена Комісії для опису губерній Київського навчального округу в природній, промисловій і статистичній сферах. Отримавши диплом, Міхал Грабовський відразу включився в роботу. У серпні 1853 року він направив до Києва два зразки торфу, знайденого ним у містечку Олександрівці на луках поблизу річки Тясмин. Міхал Грабовський у листі, написаному в Олександрівці і адресованому в Київ на ім’я голови комісії Михайла Юзефовича, просить передати зразки для наукових досліджень і сприяти промисловій розробці родовища. Це дозволило б замінити торфом дрова і зберегти від знищення залишки лісів. До листа Міхал Грабовський додав копію доповідної записки начальнику Київської губернії, інженеру, генерал-майору Кривцову, де описує переваги використання торфу. «Відомо, що в С.Петербурзі не тільки приватні будинки, але й величезні споруди Імператорської публічної бібліотеки опалюються торфом, навіть не сушеним, а сирим. У Франції входить у вжиток використання торфу. <...> В Царстві Польському генерал Глазенап і іноземець Потіє отримали привілей на розробку торфу в такому вигляді, що він замінює дерев’яне, кам’яне і тваринне вугілля», – зазначає Міхал Грабовський. На його думку, для загальної користі потрібно виділити кошти не тільки йому, а й іншим приватним власникам в Київській губернії, що сприяло б розвитку краю.
В архівній справі немає документів про те, як відреагували урядовці на пропозицію Міхала Грабовського.
Є факти, що Міхал Грабовський займався і доброчинністю. Не дивлячись на те, що власниками Олександрівки була, в числі інших, і поміщиця Єфросинія Бєляєва, православної віри, нову православну церкву в містечку спорудив у 1851 (за іншими даними – у 1850) році католик Міхал Грабовський.
Був Міхал Грабовський і шанувальником малярства. У нього була власна колекція картин, він охоче спілкувався з художниками. В олександрівському маєтку побували художники Лев Жемчужников та Наполеон Орда. Останній залишив зображення палацу Міхала Грабовського в Олександрівці. Копія твору зберігається у фондах Олександрівського краєзнавчого музею.
Перу Міхала Грабовського, наприклад, належить нарис «Парк князя М. С. Воронцова в Киевской губернии», опублікований 1853 року в петербурзькому журналі «Современник», де він описав маєток в Мошенських горах та його скарби. У першому залі палацу М. Грабовський побачив таке: «Стіни згори донизу вкриті олійними зображеннями... Освічений власник парку бажав, щоб палаци його виражали собою характер місцевості і викликали спогади про той край, де знаходяться. От чому зустрічаєте ви тут портрети перших князів південної Росії і зображення гетьманів козацьких від Хмельницького до гайдамаки Мамая. Між іншим, знаменитий володар не зневажив, очевидно, навіть незначні пам’ятки місцевої поезії...». До «незначних пам’яток» належала і така картина: «Українська дівчина Хівря Чанилівна, як свідчить підпис, пряде вовну. До неї підсів близько, ближче, можливо, ніж дозволяє скромність, Грицько Білошапенко. Тим часом інший хлопець, Панько Недовозенко, грає на сопілці». Ця народна картина спонукала письменника посміятися від душі.
У повідомленні йшла мова лише про деякі сторінки багатогранного життя представника «української школи» в польській літературі. Цілі пласти документів про Міхала Грабовського лежать у різних архівах України і Польщі і чекають своїх дослідників.
Василь Білошапка