Наприквінці цьогорічного травня – 110-річчя Олександра Гіталова, героя радянської епохи, але, як свідчать сучасники, непересічної особистості.
Невдовзі після заміни в травні 1972 року секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста на Володимира Щербицького чиновницька братва відчула, що Шелест діяв як представник Києва у Москві, а Щербицький став представником Москви у Києві. По іншому починався вплив партійних комітетів на розвиток економіки.
Шелест – інженер-механік, син селянина-повного Георгіївського кавалера в турецьку війну, батько двох синів фізиків-теоретиків, він з перших днів війни організував виробництво літаків якіснішими від німецьких. Та ще за дорученням Сталіна налагоджував терміновий випуск у Харкові автоматів ППШ і реактивних Катюш. Тому орієнтував потужну українську промисловість крокувати в ногу, а не підтюпцем вслід за європейськими чи американськими новаторами.
Літаки, кораблі, тепловози, вагони, автомобілі, трактори, сільгоспмашини, каскад гідроелектростанцій ставали нашою національною гордістю. Тоді всіляко підтримували молодих науковців, конструкторів, інженерів, здатних на ділове економічне випередження. В інструктори ЦК мене, 31-річного начальника будівельно-монтажного управління відібрали за показниками роботи зразкового колективу галузі на Буковині. В одному кабінеті ми працювали втрьох: 32-річний Юрій Гончарук з Криму і 30-річний Михайло Шостак з Чернігівщини.
Діяльність будь-якої партії з статутними принципами демократичного централізму визначається ментальністю і компетентністю першої особи. За часів Щербицького в кадрову практику увійшов двовимірний принцип. Перший – горизонтальний, географічний, щоб усі підлеглі були з «нашої вулиці». І вертикальний, фаховий – щоб формувався владний штат по ранжиру: від першого – всі мали бути нижчі, слухняні й покірні. Якби ж перший та був з Гуліверів! В економіці: при формуванні плану – аргументуй пропозиції. Прийнятий план – закон, приймай соцзобов’язання і перевиконуй.
Вперше в ранзі генерального секретаря ЦК КПРС Леонід Брежнєв прибув у Київ восени 1973 року. Згадаймо, Шелеста відправили до Москви в травні 1972-го. В оптимістично виголошеній, а не традиційно прочитаній промові перед п’ятитисячним партійно-господарським активом республіки московський прибулець твердо поставив завдання: українці мають щорічно засипати в засіки Батьківщини по мільярду пудів зерна. Вдумливі республіканські посадовці й аналітики здивовано загомоніли: Ілліч прибув в подобі призабутого продзагону. Українські хлібороби не можуть здолати валовий збір зерна в 40 мільйонів тонн, а потрібно здавати в заготзерно 16 мільйонів. Залишок з натяжкою ділиться на насіння, продовольство і корми, та ще ж вагома частина продуктів тваринництва мала поставлятися в союзний фонд.
Мені, тоді початкуючому заступнику завідуючого сільгоспвідділом ЦК, доручалося допомогти бригадиру тракторної бригади з Кіровоградщини, двічі Герою Соціалістичної Праці О.В. Гіталову принципово виступити на зборах активу в палаці «Україна». Практикувалося це так. Вислухати і сформулювати думки виступаючого та порадити як по-народному щиро подякувати вождю за турботу про громадян і мирне життя.
Олександр Васильович – ніким не призначена, життям сформована особистість. Лідер. Слово з кишені не дістає. Випромінює його з свого характеру. Ні перед ким не прогинаєтьтся. Вроджений хазяїн, знаючий, метикуватий, порядкує найкраще, куди б не занесла доля. Народився він 1915 року в Комишуватому Новоукраїнського району. Рано осиротів, батька здолав тиф. З восьми років наймитував, 19-річним став трактористом МТС, а через два роки – бригадиром. У роки Другої світової війни з першого дня і до перемоги служив фронтовим механіком. На численних польових аеродромах ремонтував і готував до бойових польотів літаки.
Влітку 1945 року з демобілізованими воїнами І.Кравчуком, Д.Кульчицьким, П.Курченком і П.Перчуном із підбитих і залишених німецьких тягачів зібрали в місцевій МТС саморобні трактори, на яких забезпечували рекордні площі оранки й врожаї пшениці. Працював Гіталов й у фермера Рокуела Гарста, політичного приятеля Хрущова із Айови. На подив американців, краще й бережливіше від них, бо не носив долари до дилерів, а сам ремонтував і регулював техніку. Дома, на базі Гіталовської бригади діяла Всесоюзна школа передового досвіду, яку пройшли зо 12 тисяч механізаторів.
. І ще такий прояв ментальної величі. Високі опікуни вирішили додати Гіталову професійного шарму і веліли записати в студенти Уманського сільськогосподарського інституту. А він зізнається: уманським професорам поставив могорич, щоб з того почесного списку викреслили.
Та повернімося до виступу. З Олександром Васильовичем обговорили й надрукували текст. Він почав читати, і відомий Гіталов ніби розчинився… Бо грати чужу роль в політичних спектаклях не здатен. Мудрий і умілий прошліфований трудами і війною сільський командир без підказок і муштр має право розповісти і показати будь-кому, що і як треба робити. Раджу йому кілька разів голосно прочитати текст у готелі. Перед відкриттям урочистостей відчуваю напругу його душі, підбадьорюю.
Після промови генсека Брежнєва в числі перших надали слово Гіталову. Дістав з кишені і на трибуні розрівняв оті заздалегідь підготовлені аркуші. Старанно прочитав перше речення. Потім опанував себе, повернувся до президії зборів, на півбока до зали, і каже прямо очі в очі Леоніду Іллічу. Оце, мовляв, доживаю до пенсії. Але якби були кращі комбайни і вистачало б транспорту для відвезення на тік намолоченого зерна, щоб ритмічно діяв збиральний комплекс, щоб зменшилися втрати зерна, то ще б потрудився. Генсек реагує миттєво. Радить забути про пенсію і разом дбати про удосконалення техніки. Піднімає до розмови присутніх в залі головного комбайнового конструктора з Таганрога Ханана Ізакосона, директорів Ростовського комбайнового і Харківського тракторного заводів.
Виступ Гіталова перетворив збори партактиву на компетентну гострооперативну нараду, де промовлене слово обов’язково трансформується в результат. Тракторист задля державної справи взяв у підручні генсека, скориставшись своїм польовим словом і станом! На наступних жнивах випробування пройшли комбайни СК-5 «Нива» й СК-6 «Колос». У Сімферополі почав діяти завод з випуску великовантажних причепів до Харківського нового колісного трактора Т-150. Навряд чи ще хтось міг би так підняти й аргументувати проблему державного масштабу, як сільський бригадир із Комишуватого.
Мені пощастило спостерігати спілкування Гіталова з односельцями, лідерами республіки і союзу. На подив, він не вивищувався над механізаторами і не принижувався перед владниками. Скрізь був рівним серед рівних. Здавалося, через призму свого Комишуватого розглядав і розумів державу і світ.
Господь Бог 21 березня 1994 року Олександра Васильовича Гіталова спорядив орати і засівати райські лани. Рідні, близькі, шанувальники провели туди його, 79-річного «Діда всім нам», …без державних нагород. На червоному оксамиті докором живим несли тільки барвисті коробочки, бо три ордени Леніна й інші трудові і бойові відзнаки хтось по-хижацьки украв. Той, з ким, чи з його нащадками, тепер ми торуємо вибоїстий шлях до Європи.
Борис Кириченко, уривок з книги «Чому династія Романових правила Російською імперією 306 років, а Радянський Союз сконав 74-річним:
Або Моя правда про Михайла Горбачова»
Київ, 20 березня 2023 року
На фото: Олександр Гіталов з учнями комишуватської школи