Сьогодні моєму прадіду Павлу Семеновичу Сердюку 140! Про нього вдалось зібрати велику кількість спогадів й світлин, але одна з них, особлива. Саме з неї почалось моє розслідування родоводів моїх батьків. На звороті знімка написано – Тифліс, на ній прадід у формі військовика…
Виникло багато питань – чому селяни степової України в далекій Грузії, що то за форма на прадіді та інші, на які згодом були знайдені вичерпні відповіді: столиця Сакартвело в його житті й житті цілої родини опинилася через службу в імперському війську (до речі, там його доньку Олександру хрестив сам князь М. Абашидзе), форма – гренадера (прадід був високого зросту й мав велику фізичну силу), потім воював на західному фронті, потрапив в полон, з якого тричі тікав. Остання спроба виявилась вдалою й вони з товаришем пішки більше місяця ночами йшли додому. Харчувались завчасно затовленими сухарями, які вимочували в воді. Й ще багато чого цікавого стало відомо…
Залишилось єдине питання – як прадід Павло й його покоління витримали все, що їх спіткало: важка праця хліборобів, Перша Світова, полон, лихоліття 1918-1923 років, "продразвєрстка" з абсолютно звірячим "інститутом відповідачів" (три-чотири родини таких “відповідачів” в повному складі вбивали, якщо село не виконувало план по здачі хліба), голод 1921-23, пограбування 1929-1931 під назвою "раскулачіваніє і калєктівізація" з колгоспним кріпацтвом, Голодомор 1933, закриття церков й тотальна несвобода совісті, Друга Світова, наступ “красних”, який через дурість командирів змітав перед собою все живе, з 1944-го знову ті ж совєти з їх голодами й жахливим ставленням до людини…
Після всього пережитого вже доволі старенький прадід залишався добрим чоловіком та ще й з гумором – на питання молодшого сина Миколи чому не порадились коли вдруге женились (прабабуся померла раніше) відповів:
– Як не порадився! Я ось Дружка (був у нього такий пес) спитав: «Ти будеш женитись, чи я? Він сказав: «Женись ти, діду. Ось бач, прийшлось мені».
Дякуємо, що Ви жили й змогли це все витримати! За те що ми всі є! Світла Вам пам'ять!
Владислав Сердюк