Учасники проєкту «Баба Єлька» ставлять собі за мету зібрати й зберегти якомога більше автентичних зразків української культури та історії. А для того, щоб передати традиції наступникам, займаються ще й просвітництвом.
Підтвердженням цьому стала виставка, що відкрилася днями в Кіровоградському обласному Центрі народної творчості. Співорганізаторкою і учасницею виставки є також наша землячка, що нині мешкає у Харкові, – дизайнерка, майстриня і колекціонерка Ганна Баранова. Вона, до речі, готує книгу про вишивку нашого краю. Ганна надала для експозиції 22 сорочки з різних куточків України, найстаршій майже 150 років. Вісім сорочок – з колекції «Баби Єльки», яку збирали під час етнографічних експедицій Кіровоградщиною.
З чого і як починався цей проєкт, розповідає його учасниця Світлана Листюк: «Два роки тому зібралися три подруги: Віка Семененко, Інна Тільнова та Світлана Буланова. Їх цікавив пошук і відродження автентичних українських пісень. Подруги почали їздити в експедиції за власний рахунок та за підтримки «Нової газети», яка стала головним інформаційним спонсором і надавала транспорт. У процесі розвитку проєкту до нього приєдналося ще кілька закоханих в українську культуру. Нині у нашій команді близько десяти осіб. Тепер ми займаємося не лише пошуком пісень, але й збиранням та збереженням зразків матеріальної культури та історії. Тобто з суто фольклорного проєкт перетворився на фольклорно-етнографічний. На цей час ми зібрали понад 500 зразків автентичної української культури з різних куточків Кіровоградщини. Це пісні, кулінарні рецепти, спогади про Голодомор, колективізацію та багато іншого.
З одного боку, «Баба Єлька» – це метафора, яка означає тісний зв'язок зі своїм корінням. З іншого – це намагання привернути увагу молоді до історії та традиційної культури, збереження її потужної енергетики, яка допомагає вірити в себе і в країну.
Якщо говорити, звідки ми взяли назву для проєкту, то баба Єлька – це реальна людина. Це бабуся нашої Світлани Буланової. Вона померла у 95 років. Її повне ім’я Олена, але у селі її звали Єлькою. Вона й стала уособленням усіх наших бабусь та й усіх жінок, що жили у нашому краї і творили українську народну культуру».
Родзинкою цієї виставки стали дві чоловічі сорочки з колекції «Баби Єльки». Як виявилося, саме цей чоловічій одяг дуже рідко можна знайти навіть у скринях дбайливих прабабусь. Пояснення просте – чоловічі сорочки швидко зношувалися. Це я навіть відчув на собі: сорочка з тонкого льону, яку вишила кропивницька майстриня Дар’я Корнєєва, почала розповзатися через чотири роки. Однак представлені в експозиції чоловічі сорочки з села Кримки Олександрівського району та з Голованівська мають пристойний вигляд (на фото).
Насправді, коли торкаєшся цих дивовижних речей, відчуваєш їхнє енергетичне поле. Як сказала Ганна Баранова, вони живі. А на завершення наголосила: «Я дуже щаслива тим, що ми причетні до ренесансу української культури. Для себе я вирішила, що зберігання таких речей та поширення інформації про нашу культуру – це моя маленька війна. Якби на Донбасі все це розуміли й відчували, там би не гинули нині люди. Я таким чином борюся за нашу самостійність».
На виставці також представлені 35 світлин волонтера Корпусу Миру в Україні Майкла Ендрюса та кропивницького фотомайстра Олександра Майорова, на яких ми бачимо мудрі обличчя тих, хто передає нам народні традиції. У день відкриття виставки Ганна Баранова провела стрім з техніки вирізування – це давній спосіб вишивки й прикрашання одягу.
Слід зазначити, що проєкт «Баба Єлька» вже набув міжнародного розголосу. У грудні 2019 року він був презентований у Великобританії у рамках програми «Активні громадяни», а у травні нинішнього – на міжнародній конференції у Польщі. Автори проєкту та працівники обласного Центру народної творчості висловили надію, що на основі цих колекцій та зібраного Володимиром Нагорним у Кропивницькому таки з’явиться етнографічний музей.
Руслан Трипільський
