На вулиці Тараса Карпи (колишня Тімірязєва) в Кропивницькому від номера 39 і майже до перетину з провулком Театральним уже впродовж багатьох років зяє добрий десяток порожніх лунок від спиляних та викорчуваних дерев. Одні зламав вітер, інші заліплювали пухом, ще якісь були аварійні. На їхнє місце деякі жителі вулиці намагаються садити квіти чи якісь прутики, але вони здебільшого засихають і витоптуються.
Чому дерева не відновлюються? Хто б мав зробити це фахово, з урахуванням клімату (дерева мають добре переносити спеку та посуху) і місця (не мають надто розростатися в ширину, бо вулиця вузька, і у висоту, щоб не зачіпати електродроти)?
Пошук за тегами зеленбуд, зелентрест, зеленгосп був безрезультатним. У Кропивницькому щось таке було, перейменовувалося і кудись поділося. Та оскільки ми бачимо, що у місті спеціальні бригади в різні сезони згрібають листя, обрізають гілки, садять та поливають квіти, значить, відповідна структура має бути, лише шифрується? Зрештою через соцмережу натрапляю на службу, серед численних функцій якої є і «Відтворення рослин і роботи з озеленення території». Офіційно це комунальне підприємство «Благоустрій» міської ради міста Кропивницького. Його сайт має девіз «Маленький Париж з садами, парками та охайними вулицями! Чисте місто – щасливі люди!»
Щодо щастя від чистоти та охайності – можу погодитися. Щодо маленького Парижу… ну от скільки можна? Париж що – еталон естетики, санітарії та екології? І тільки приліпившись до його слави, можна відчути свою вартість? Та хіба? А якщо співставити кілька цифр?
За міжнародними нормами показник площі зелених насаджень на одного жителя має бути не меншим за 21. Дивимося на спеціальному ресурсі Тreepedia, хто тут у лідерах. Острівне місто, яке через брак площі імпортує пісок і насипає собі територію в морі, однак не жаліє місця для дерев! Це Сингапур, індекс озеленення 29,3.
Шукаємо Париж. І що, показник 8,8 для міста з м’яким континентальним кліматом – це те, на що слід рівнятися?! Співставимо, наприклад, зі спекотним і посушливим американським Сакраменто – там 23,6.
Ну, а де ж ми? В Україні фактичний показник зелені у середньому на одного міського мешканця – 16,3 м². Лише шість великих міст України відповідають міжнародним нормам (від меншого до більшого): Нікополь, Біла Церква, Рівне, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль. У Тернополі, до речі показник вищий сінгапурського – до 40.
Кропивницький – 10 з хвостиком, між Мелітополем і Сєверодонецьком. Негусто але майже на дві позиції більше Парижа. То і хто тоді тут «маленький»?
«Благоустрій» повідомляє, що «для вирощування посадкового матеріалу підприємство має в розпорядженні: розсадник площею – 18,94 га; оранжерею площею – 350, відкритий ґрунт оранжереї – 860 м2». Може, цього посадкового матеріалу не вистачило для вулиці Тараса Карпи (та і в інших районах міста є порожні лунки)? То ось Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства похвалилося, що лісгоспи Кіровоградської області реалізували нинішньої весни близько 11 тисяч штук саджанців декоративних рослин. Мусило ж щось із цього потрапити у Кропивницький і хоч десь бути посадженим? Хто мав щастя?
У детальній і презентабельній фотогалереї в період з травня 2019 по 7 лютого 2020 зафіксована робота працівників підприємства «Благоустрій» з покосу трави, підмітання листя, посипання вулиць від ожеледиці, оновлення клумб, підстригання кущів та інших необхідних для впорядкування міста дій. І жодного фото про висадку хоча б одного дерева! Засекречені дані чи нуль результату?
Не менш досадно, ніж на дірки в асфальті замість дерев, дивитися і на наслідки аматорського озеленення. Особливо того, яке супроводжується пінистим, як шампанський вибух, піаром.
Кілька років тому на Козачому острові ( колишній парк імені Пушкіна) військові посадили дубки в пам’ять про загиблих побратимів. Сьогодні від більшості тих дерев лишилися тільки кілочки. Свого часу місцеві жителі пляшками носили сюди воду з дому і поливали саджанці, та це не допомогло. Біля Центральноукраїнського педуніверситету імені Винниченка теж натицяли дубків на честь то якоїсь конференції, то кафедри, то ще якоїсь події – таблички з повідомленням про це стоять, а де деревця? Чи ще є надія, що жолуді проростуть?
Власники «крутих» садиб і офісів іноді не шкодують грошей для озеленення території біля себе, однак ці спроби страждають спільним недоліком – дерева садять надто щільно. Якщо вони всі приймуться й виростуть, то можуть загинути від тісноти і матимуть непривабливий вигляд.
Дерева слід садити і доглядати професійно з урахуванням клімату, який у нас уже майже такий, як у сухих грецьких субтропіках. Сподіваюся, що для вулиці Тараса Карпи та інших знайдуться відповідні дерева серед заявлених «Благоустроєм» близько 100 видів та форм рослин хвойних і листяних порід.
Ніна Даниленко
