По дорозі з Капітанівки до Новомиргорода є Йосипівський переїзд. Ліворуч від нього дорога іде на Йосипівку, праворуч повертає на Турію. Понад дорогою до Йосипівки – пам’ятний знак отаману Холодноярської республіки Ларіону Захаровичу Загородньому. Майже навпроти, у бік Турії, край поля дві стели: одна з червоного граніту з присвятою воїнам 6-ї Орловської Хінганської стрілецької дивізії 2-го Українського фронту, друга пофарбована в сірий колір з надписом: «Поле імені Героя Радянського Союзу Юркова Олександра Дмитровича 1941-1945».
Хто такий Юрков, чому саме його іменем хто й коли назвав те поле? Ось коротка інформація з інтернету: командир відділення розвідки 125-го стрілецького полку 6-ї стрілецької дивізії старший сержант Юрков брав участь у форсуванні Дніпра та звільненні Правобережної України від нацистів під час Корсунь-Шевченківської операції. Восени 1944 р. Юрков проявив героїзм під час Будапештської операції. За що в квітні 1945 р. йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Дати життя: 20.08.1915-10.12.1988.
Описуючи війну, історики згадують командуючих фронтів, армій, дивізій, зрідка командирів полків. Можуть згадати героя Радянського Союзу, який першим зі своїм автоматом чи танком увірвався в село. І ніхто з тих самих істориків не згадує тих сільських дядьків та хлопців, яких беззбройних кинули в атаку саме на тому полі, яке нині чомусь носить ім’я героя Радянського Союзу О. Д. Юркова. А там загинули сотні наших земляків.
…У січні 1944 року Червона Армія звільнила східні села тодішнього Златопільського району. Відразу ж після звільнення була проведена мобілізація чоловічого населення. Брали всіх, залишаючи в селах тільки підлітків, немічних, сліпих, глухих і калік. А потім кинули в бій не підготовлених, багатьох беззбройних і навіть не переодягнених у військову форму. Зброю, мовляв, здобудете в бою! Більшість з них загинули у перших же боях, фактично неподалік від своїх сіл: Оситняжки, Капітанівки, Тишківки, Писарівки... Туріянське поле, пласке як стіл, і по якому наші бійці йшли прямо в лоб на позиції ворога, що засів у Турії, дуже швидко встелилося трупами. За словами очевидців, після побоїща на тому полі лежали сотні убитих наших земляків. Жінки-матері та дружини з навколишніх сіл з возиками, ішли на те поле, щоб забрати звідти сина, брата чи батька та поховати вдома.
Кому могла прийти в голову думка про присвоєння Полю Скорботи імені героя, який невідомо чим і як тут відзначився? Чи це зроблено навмисне, щоб прийдешні покоління не знали злочинів полководців, прикриваючи їх іменами героїв?
Володимир Васильченко