Центральна виборча комісія (ЦВК) України оголосила: виборчий процес місцевих виборів в країні почнеться 5 вересня.
Що означає дата початку виборчого процесу? Лише те, що з цього дня агітація за партію чи кандидата є законною, а не прихованою чи відверто незаконною як було до того дня. Та у нашому Кропивницькому партійні агітаційні намети та партійні лавочки від Артема Стрижакова і його «Перспектива міста» вже стоять давно. А сіті-лайти з портретами Анатолія Ларіна, Ольги Ковальвої-Алокілі та інших можливих кандидатів та партій красуються уже з місяць і довше. Це фіксувала громадська організація «Опора». Але все зроблено вишукано і по-розумному. Немає закликів голосувати та слова вибори. Слово місцеві є, а слово вибори, мабуть, припало до смаку горобцям…
Що робиться у мережі Інтернет інша справа. Він використовується на повну, але згадки про нього і його використання законодавці не передбачили. У тій же мережі зазначено, що в Кропивницькому передбачили аж п’ять місць для виборчої агітації. Все інше з рук в руки, по хатах, і дворах. Багатьох це і раніше дратувало, тож на деяких під’їздах мешканці не вперше почали вивішувати оголошення з проханням не заносити агітацію. Але хто на це реагує?
Усі звернули увагу на агітаційне турне президента, але кількома днями раніше агітаційний форум на Козачому острові провела партія «Перспектива міста» Артема Стрижакова. Усе було за правилами – із розставленими на певній відстані кріслами, з масками на обличчях і переконували тільки своїх, звичайно. Там вперше можна було дізнатися: нові тролейбуси та великогабаритні автобуси від Андрія Райковича – дуже погано для міста, бо взяті в кредит, який треба буде довго віддавати онукам. А як і за які кошти подібне збирається робити Артем Стрижаков, ніхто не почув. Чи зовсім такий транспорт не потрібен, чи правильно зробили, що ліквідували комунальний у місті – ніби нікого й не цікавило.
Реакцією на розклейку агітаційних матеріалів у місцях, де це не передбачено, як і раніше, мабуть, займеться не лише «Опора», але і спецінспекція з благоустрою, яка у своїх актах і протоколах переконуватиме, що це все неправильно і агітація засмічує місто. А як же Закон про оголошення виборів та Виборчий кодекс?
Пригадую історію одного великого банера зі знайомим обличчям і популярним гаслом, що сталася на минулих виборах. Банер закрив недобудову, але спецінспекція стверджувала, що це шкодить зовнішньому вигляду вулиці та склала протокол. Складали протокол ще «Опора» та поліція двічі. «Опора» не знайшла вихідних даних про друк банера, хоча там не було слів про вибори та кандидата. А от поліція склала протокол …на кран, з якого розміщали банер, бо він нібито заважав дорожньому руху. А другого дня уже інший патруль стверджував, що порушення не усунуті, хоча кран поїхав ще вчора. Навіть розмови з юристами штабів мало допомагають при написанні таких паперів. Але цей анекдот з життя перекривається іншим. Поки засідають комісії та суди, вибори закінчуються, штаби розчиняються у повітрі, їхні гастрольні лідери уже по домівках п’ють каву. Часто в інших містах.
Тож, після 5 вересня дізнаємося повний список партій та кандидатів, слухатимемо передвиборчий галас, вигрібатимемо макулатуру з поштових скриньок, і знову міркуватимемо – кому віддати свій голос? Обіцянки роздавати будуть… А чи буде гречка з олією і цукром? А ще ж додаткові турботи з масками та індивідуальними ручками, відстанями між виборцями та спробами прикупити голоси. Практично незмінними залишиться тільки розміщення та номери дільниць для голосування.
Анатолій Авдєєв