Росія устами Путіна, Пєскова, Лаврова заявляє, ніби нічого нікому не винна і їй немає за що і перед ким вибачатися. Лукавите, господа хорошие. Є перед ким, і є за що. На вас не просто ображаються, вас проклинають. Всі ті, хто побував під вашим ігом і котрі під ним ще залишаються.
20 квітня 2021 року в ООН за квотою України виступив лідер Руху за незалежність ерзянського народу Сиресь Боляєнь. Він гостро розкритикував політику Російської Федерації щодо національних республік та корінних народів: «За останніх тридцять років ерзя з мільйонної нації перетворились на невеличку етнічну групу, на межі цілковитого зникнення. Без війни, без епідемій і примусових депортацій. У схожій ситуації опинились наші сусіди по регіону Ідель-Урал: мокша, удмурти, марі, чуваші, башкири і навіть татари. Народам Росії заборонено мати власні політичні партії, університети чи навчатися в школах рідною мовою. Тільки танці в національних костюмах. Той, хто бореться за права свого народу – переслідується поліцією як екстреміст чи піддається примусовому психіатричному лікуванню як божевільний».
Народ ерзя зараховують до так званих малих народів Росії, він являє собою разом з мокшанами субетнос мордви. В історичному минулому мав усі можливості стати повноцінною державою. За підрахунками істориків-демографів за вільного розвитку, без пригнічення, без економічного і політичного тиску Москви чисельність єрзя складала б сьогодні приблизно двадцять п’ять мільйонів. Для більшості з нас буде великим відкриттям, що ерзянами були Степан Разін, Василій Чапаєв, Валерій Чкалов, Олексій Маресьєв, співачки Русланова і Кадишева, космонавт Віктор Пацаєв… Хтось назве кощунством, коли почує, що «великий російський пролетарський письменник» Максим Горький теж мав коріння ерзя. А чутливі дамочки видеруть очі тому, хто скаже, що автор «Не жалею, не зову, не плачу…» належав до цього угро-фінського етносу, хоч, швидше за все, і сам того не знав. Що ж, так творилося Государство Российское. І як вишенька на торті – улюблений глядачами Михайло Пуговкін (у російській Википедии – «советский и российский киноактер») – ерзя Пугорькін, і став Пуговкіним після переїзду в Москву.
Ці дані наводять різні друковані джерела. Зрозуміло, йдеться не тільки про ерзян за паспортом, а й їхніх прямих чи непрямих нащадків.
Державну політику Росії щодо малих народів особливо видно в порівнянні з Аляскою, яку вона свого часу передала (за гроші) Сполученим Штатам. Сьогодні півострів Аляска – один із американських штатів з розвинутою економікою й інфраструктурою, край, що своєю неповторністю і облаштованістю приваблює масу туристів. А народи Крайньої Півночі Росії, котра межує з нею через протоку, приречені на те, щоб було кому пасти оленів і про кого розповідати анекдоти про чукчу. Тож Росії є за що вибачатися, як і є за що відповідати перед судом. І коли я думаю про все це, то починаю все більше вірити, що вона розпадеться на національні держави нині пригнічуваних нею народів і залишиться в межах Московського царства.
Броніслав Куманський, із майбутньої книги «…І буде другий день миру»
На фото: ерзянське весілля перед церковною службою, село Середнєвка (нині Трифоновка), Бугурусланский район, Самарська область.
Фотограф: Армас Отто Вяйсянен, 1914