Сергій Казнадій, син відомого режисера Івана Казнадія та актриси Світлани Мартинової, нині мешкає у Канаді. Але усією душею переживає за Україну. У час інтенсивного обстрілу нашої землі російськими ракетами, він був серед тих, хто домагався, аби Україні були надані системи захисту. http://chas-time.com.ua/polityka/sin-vidomogo-rezhisera-nashogo-teatru-vimagae-vid-ssha-potuzhnishe-pidtrimuvati-ukrajinu.html
На початку липня він знову звернувся до президента США Байдена, кількох сенаторів та нинішніх й колишніх американських політиків з вимогою, аби США і НАТО посилили збройну підтримку України. «Не знаю, – пише пан Сергій. – чи мав мій липневий лист якийсь вплив на появу "Листа 20-ти", але, можливо, хтось з моїх адресатів його й направив у цю ініціативну групу. Ось що написав Сергій Казнадій президентові Джо Байдену:
«Шановний пане Президенте! Як канадський українець, який народився в комуністичній системі колишнього Радянського Союзу, я хочу висловити свою вдячність за щедру фінансову та військову підтримку, яку Сполучені Штати надають Україні. Водночас я вважаю, що нинішня воєнна ситуація в Україні, коли російська армія перевершує українську армію в 10-15 разів за особовим складом і технікою, дійшла до того, що НАТО має ввести свої війська в Україну й перемогти Росію спільно з українськими військами. Крім того, Україна має отримати надзвичайно потужну сучасну штурмову зброю – навіть потужнішу за системи HIMARS – яка дозволить Україні суттєво підірвати Росію, її економіку та військову міць, а також повалити нинішній уряд у Кремлі.
Сполучені Штати та НАТО більше не можуть сидіти й дивитися, як 35-мільйонна нація захищає свою країну та західну цивілізацію від 145-мільйонного агресора з жахливою військовою могутністю. Настав час для НАТО діяти швидко і без вагань. Знаючи російську психологію, я вважаю, що м’який і надмірно обережний підхід, який інколи демонструє нинішня адміністрація та НАТО, лише додає Путіну сміливості спустошувати Україну, а потім вторгнутися в Європу. Путін і його оточення розуміють лише грубу силу та/або явні ознаки її швидкого застосування.
Пане президенте, я завершую цей лист у надії, що він допоможе Сполученим Штатам і НАТО знайти рішучість говорити з Путіним тією мовою, яку він розуміє».
20 американських генералів та впливових у істеблішменті осіб теж були рішучими: «Шановний пане Президенте! Війна в Україні досягла вирішального моменту, і на карту поставлені життєво важливі інтереси США. (…) Незважаючи на те, що адміністрація Байдена успішно згуртувала союзників США та надала значну військову допомогу, в тому числі цього місяця, доблесним збройним силам України, їй не вдалося виробити задовільний стратегічний наратив, який би дозволив урядам підтримувати громадську підтримку участі НАТО в довгостроковій перспективі. Надаючи допомогу, достатню, щоб створити тупикову ситуацію, але недостатню, щоб повернути російські територіальні здобутки, адміністрація Байдена може ненавмисно вихопити поразку з пащі перемоги. Через надмірну обережність щодо провокування російської ескалації (як звичайної, так і ядерної), ми фактично передаємо ініціативу президенту Росії Володимиру Путіну та зменшуємо тиск на Москву, щоб вона припинила свою агресію та серйозно підійшла до переговорів. (…)
Розважлива політика сьогодні визначає завтрашній ризик і шукає правильне місце та час для боротьби з цим ризиком. Для США та НАТО цей час настав — і це місце — Україна, велика країна, населення якої розуміє, що його вибір — або перемогти Путіна, або втратити незалежність і навіть своє існування як окремої, орієнтованої на Захід нації. Маючи необхідну зброю та економічну допомогу, Україна може перемогти Росію. (…)
Адміністрація Байдена повинна діяти швидше та стратегічніше, задовольняючи запити України щодо систем озброєння. І коли він вирішує надіслати досконалішу зброю, наприклад артилерію HIMARS, він повинен надсилати її у більшій кількості, щоб максимізувати її вплив на полі бою. Україні потрібні далекобійна зброя, щоб перешкодити російському наступу, включно з російськими запасами постачання, палива та боєприпасів. Це означає, що США мають надіслати боєприпаси ATACMS, що випускаються HIMARS, із радіусом дії 300 км, необхідним для ураження російських військових цілей будь-де в Україні, включаючи окупований Крим. А Україна потребує постійного поповнення боєприпасами та запчастинами для артилерійських платформ, що постачаються з різних країн, деякі з яких не є взаємозамінними. Ці системи постійно використовуються, що робить технічне обслуговування та поставку запасних частин критично важливим. Те, як і де виконуються ці завдання, а також логістична інфраструктура для швидкого повернення обладнання туди, де воно може бути найбільш корисним, також можуть мати величезне значення.
Окрім цього, Україні потрібна більша протиповітряна оборона малої та середньої дальності для протидії російським повітряним і ракетним атакам. Дедалі більшою проблемою є необхідність розгорнути адекватні контрзаходи, щоб перешкодити зростанню поширеності дронів російського виробництва та нових, які він намагається закупити в Ірану.
Адміністрація поки що не бажала вживати таких рішучих кроків через страх спровокувати Росію або, як нещодавно сказав радник з національної безпеки Джейк Салліван на Форумі безпеки в Аспені, «щоб уникнути Третьої світової війни». (…) Путіну вигідно погрожувати ядерною війною, але не ініціювати її. І ми бачили, як Кремль робив ядерні погрози, які виявилися порожніми — наприклад, у зв’язку зі вступом Фінляндії та Швеції в НАТО. (…) Ставки зрозумілі для нас, наших союзників і України. Ми не повинні обманювати себе. Ми можемо думати, що кожного дня, коли ми зволікаємо з наданням Україні необхідної для перемоги зброї, ми уникаємо конфронтації з Кремлем. Навпаки, ми лише збільшуємо ймовірність того, що зіткнемося з цією небезпекою на менш сприятливих підставах. Розумний і розумний крок — зупинити агресивні плани Путіна в Україні, і зробити це зараз, коли це змінить ситуацію».