Чи потрібні Україні її громадяни? Запитання, поставлене загалом, звучить абсурдно, але для багатьох конкретних людей воно відлунює болем, розчаруванням, а часом і безвихіддю. Йдеться про тих наших земляків, які мають чітку проукраїнську позицію, але з якихось причин мешкали на території росії, отож, отримали її громадянство, а нині повернулися до своєї Вітчизни і хочуть бути її повноцінними громадянами. Але Державна міграційна служба вважає інакше.
…Юрій Федотов народився в тодішньому Кіровограді, отримав паспорт ще громадянина СРСР і по закінченню середньої школи поїхав навчатися в москву, бо на той час саме там діяв інститут тонких хімічних технологій, який цікавив юнака. Навчання, потім робота. Аж до 2018-го року він разом із сім’єю проживав у москві. Займався підприємництвом у сфері нерухомості.
Коли повернувся в Україну, де живе його мати й сестра, інші близькі родичі на перших порах не зорієнтувався, аби відмовитись від російського громадянства, хоча і мав такий твердий намір. Далі – тривали ковідні обмеження, а потім до початку широкомасштабного вторгнення Юрій не встиг зібрати належні довідки (вони дійсні лише протягом певного часу, поки одну довідку отримував, термін дії іншої закінчувався), аби вийти з громадянства ереф.
Юрій отримав тимчасову посвідку на проживання. Її дія закінчилась у лютому цього року, але ДМС відмовив у громадянстві України. Радить звертатись до суду. Суди перевантажені подібними позовами, в осяжному майбутньому розгляд справи не планується.Та й рішення суду не гарантує надання громадянства. Консульства ереф, як відомо, не працюють. Фізично повернутися у ворожу країну, аби отримати необхідні документи, вкрай небезпечно.
У Державній міграційній службі, ніби знущаючись над такими, як Юрій Федотов, а їх не десятки – сотні, якщо не тисячі, відповідає їм так: «УКРАЇНЕЦЬ, який вважає себе громадянином України, спроможний виконати взяті на себе будь-які зобов'язання, у тому числі змусити державу-агресора розглянути його заяву про вихід із громадянства цієї держави, отримати відповідний документ про вихід із громадянства рф, і з гідністю, в подальшому, отримати паспорт громадянина України».
Тобто людина повинна самостійно змусити цього монстра ерефію під час війни надати необхідні документи про вихід з її громадянства.
Чи варто пояснювати, що посвідка на тимчасове проживання дуже обмежує людину в правах? А коли її термін закінчується, українець стає фактично нелегалом на рідній землі. І вітчизняна бюрократія не звертає увагу на світоглядну позицію людини. Юрій Федотов, наприклад з початку широкомасштабного вторгнення займався волонтерством, допомагав ЗСУ.
Спільнота людей, які не можуть з формальних причин вийти з російського та білоруського громадянства, у минулому році створила петицію до президента. Вона набрала більше 25 тисяч голосів. Але бажаного результату це не дало. На своїй сторінці у ФБ вини пишуть: «Ми мали надію, що результатом розгляду петиції стане, власне, вирішення наших проблем, і ми зможемо нарешті позбутися старих ненависних паспортів та розірвати свої стосунки з країною-агресором в односторонньому порядку, так само як їх розірвала й Україна! Але результатом розгляду петиції стало внесення до Верховної Ради законопроєкту №9585, який просто подовжує термін нашого зобов’язання подання документа про вихід із громадянства і дає можливість подати цей документ не протягом двох років з моменту набуття громадянства (як це є зараз), а протягом 12 місяців з моменту припинення чи скасування воєнного стану.
Що для нас означає заборона подати декларацію про вихід з російського чи білоруського громадянства замість документа про вихід з іноземного громадянства? Фактично це змушує нас залишатися громадянами росії чи білорусі, як мінімум, на весь час війни та ще на рік після Перемоги!
Залишатись громадянами країни-ворога означає мати обовʼязки громадянина ворога, мати обовʼязки дотримуватись законодавства ворога, сплачувати податки ворогу, звітувати ворогу.
Вдумайтесь: Україна змушує українців, які живуть зараз на території України, підкорюватись вимогам свого найзапеклішого ворога!
Щоб виконати наше зобов’язання так, як пропонує законопроект 9585, нам доведеться просити у держави-терориста (рф) довідки, контактувати з посольствами країни-агресора за кордоном, сплачувати збір за консульські дії (оформлення документів, засвідчення перекладів документів та інше) до бюджету рф, з якого фінансується війна! Якщо ми не виконуємо вимоги держави-агресора, або порушимо її закони, або відмовимось платити в бюджет ворога, то ми не отримуємо дозволу на вихід з громадянства!
А відсутність дозволу на вихід з громадянства держави-агресора потягне за собою невиконання нашого зобов’язання і скасування громадянства
України!
Усі ми свідомо пов’язали своє майбутнє з Україною. Серед нас є волонтери, люди, які працюють в інформаційному просторі на користь України. Усі ми є платниками податків в України, а також здійснюємо донати на ЗСУ. Це означає, що наша діяльність підпадає під статтю 275 кримінального кодексу рф “Державна зрада”. Відкрита кримінальна справа можуть стати причинами відмови у виході з громадянства рф.
Несплачений податок чи збір можуть стати причинами відмови у виході з громадянства рф. Ми не знаємо, кому спало на думку залишати нас і наше українське громадянство в заручниках у країни-терориста!»
Ініціатива президента про множинне громадянство теж не вирішує проблем цих людей, бо йдеться про всі інші країни, тільки не про державу-агресора!
Ми подавали інформаційний запит з приводу ситуації Юрія Федотова у нашу регіональну міграційну службу, але відповіді не отримали. Власне, що вони могли відповісти? Адже у цьому випадку ДМСУ просто нехтує законом, бо ж ті, хто хоче вийти з громадянства іншої країни, і через об’єктивні обставини не може здійснити такий вихід, мають подати в ДМС декларацію. Не просто мають право, а зобов’язані. ДМС же такі декларації не приймає. Вимагаючи, як уже згадувалось, щоб людина змусила державу-агресора надати необхідні документи
Нині Юрій Федотов виїхав до Канади. Сподівається, що там зможе нарешті вийти з громадянства росії.
Світлана Орел