Йдеться про партію мерів, у яку вступив і наш голова міста Андрій Райкович. Уже кілька днів по інтернету настійливо гуляє коментар (його розповсюдили і сайти з Кропивницького) політолога Костянтина Бондаренка про те, що ця партія всього лише виборча технологія.
Очевидно, не варто щось стверджувати категорично, адже сьогодні, на жаль, боротьба за прихильність електорату (а значить владу і доступ до величезних ресурсів) набула жахливо потворних форм. Сама влада, олігархи, кремлівська агентура наперед продумують і оплачують складні багатоходівки, аби маніпулювати свідомістю, часто граючи на найтонших людських почуттях.
Однак, з приводу «Пропозиції» та коментарів Бондаренка виникають деякі думки. Сама ця партія народилася на піку пандемії, тобто тоді, коли голови міст опинились найближче до людської біди і, можливо, найсильніше у новітні часи відчули тягар власної відповідальності і важливості своїх рішень. У той же час центральна влада демонструвала незібраність, розкиданість, коли одні її рішення суперечили іншим. А президентська вертикаль на місцях взагалі демонструвала здебільшого повну анемічність. Принаймні, наш колишній голова ОДА, як тепер стало відомо, займався організацією системи збору хабарів. Природно – той, хто взяв на себе відповідальність, хоче мати і політичний вплив.
Я добре пам’ятаю, коли інформаційний і політичний простір ще не був залитий по вінця брехнею, як виникали справжні ініціативи знизу. Від активних і небайдужих людей, що віддавали справі свій час, свої кошти, свої зусилля. Звісно, «Пропозиція» – це не ініціатива просто активних людей, але це ініціатива керівників місцевого самоврядування середнього рівня.
І тут варто згадати коментарі того ж Бондаренка, який одним з найвагоміших аргументів проти «Пропозиції» вважає те, що до неї не приєдналися голови найбільших українських міст – Києва, Одеси, Львова, Харкова. Так, Віталій Кличко – досить потужна фігура, але, згадаймо, кілька років тому він мав навіть президентські шанси, досить розгалужену партію «Удар», і так відразу приєднатися до нового політичного утворення, очевидно, не дозволяють і амбіції, і відповідне оточення. Те саме стосується і мера Львова Андрія Садового, партія якого у минулому скликанні парламенту мала не останню фракцію.
Якщо ж говорити про двох Геннадіїв – Кернеса та Труханова, то їхня присутність, як на мене, швидше б компрометувала «Пропозицію». Клан Добкіних-Кернеса та шлейф корупційних підозр і купа кримінальних справ навряд чи сумісні із справжньою відповідальністю за країну і чесними політичними намірами. Про Труханова й говорити нічого. Він мало не відкритий представник міжнародного злочинного угрупування, на чолі якого стоїть людина із дуже одеським прізвищем Галантерейник.
Натомість Костянтин Бондаренко закидає Борису Філатову, одному з ініціаторів створення «Пропозиції», що він просто вловлює тенденцію, дискредитує ідею і свідомо творить технологію. Я б пана Бориса швидше запідозрила у зв’язках із сумнозвісним його земляком Ігорем Коломойським. Але, як на мене, голова Дніпра, ясна річ, має незрівнянно менші, ніж олігарх, капітали, але порівнянні амбіції.
Врешті, чи стане «Пропозиція» хоч якоюсь альтернативою уже оброслою корупцією «Слуги народу» на майбутніх парламентських виборах, покаже час. На місцевих же, які не за горами, сподіваюсь, стане. Принаймні, мери та їхні команди, випробувані непростими обставинами, щось реальніше від випадкових ненавчених слуг, які набігли на заклик популярного коміка.
Світлана Орел