Патріарх Московський Кирил нагородив Предстоятеля УПЦ МП Митрополита Онуфрія орденом преподобного Серафима Саровського (I ступеня) – з нагоди 50-річчя священства. «За минулий час під Вашим мудрим керівництвом воістину багато зроблено для розвитку церковного життя: відреставровані і побудовані нові храми, відроджені монастирі, здійснюється просвітницьке, катехизаторське і соціальне служіння. Ви незмінно відкриті до діалогу і взаємодії з органами державної влади та громадськими інститутами, представниками науки, освіти і культури», – йдеться у привітанні.
Глава РПЦ Кирило – одіозна особистість, яка не перестає поки що впливати на УПЦ, наше священство, певною мірою і на суспільство. А хто ж він такий насправді? Валерія Кондратова, спеціальний кореспондент Liga.net дізналася багато подробиць про те, як він хотів увійти в топ світової політики, але потрапив у опалу.
Нам особливо цікава його історія, бо наш архієпископ Іоасаф – прямий учень і послідовник Кіріла. Він колись молоденьким солдатом ремонтував єпархіальний дім, почув промову Кирила і був вражений мудрістю і красномовством. Уже набагато пізніше, після отримання освіти, коли сам викладав у духовній академії, не раз запрошував Кирила на лекції. Їх пов’язує якщо не дружба, то давні приязні стосунки.
Володимир Гундяєв (Кирило) зробив блискучу кар’єру в релігії. До 2021 року він – дуже багата людина (ймовірно) з маєтками у всій Росії, автопарком, сотнями слуг, готових виконати будь-яке бажання. А ще у нього є впливові покровителі в Кремлі і на Луб’янці.
Шлях у велику віру розпочався для нього у 18 років, коли його наблизив до себе завербований КДБ священик. Можна сказати, що все своє життя Володимир Гундяєв провів під контролем спецслужб. А, отримавши позивний „Михайлов“, і сам розпочав будівництво імперії в православному світі, невідривно пов’язаної з державним апаратом.
Іншого досвіду у Гундяєва не було. Тому навряд чи він вважає, що робота на спецслужби – це щось неправильне. Але якщо за часів СРСР співпрацю з КДБ можна було виправдовувати можливими антирелігійними гоніннями, то сьогодні роботу на ФСБ виправдати цим не вийде. Служителі російської церкви роблять це добровільно, допомагаючи Росії через релігію поширювати політичний вплив за кордоном, розповідають LIGA.net багато колишніх служителі РПЦ.
В Україні РПЦ діє через Українську православну церкву (Московського патріархату). Наприкінці минулого року в опитуванні Центру Разумкова 22% українців назвали себе парафіянами УПЦ (МП). Мова про мільйони людей і гігантський вплив на внутрішню ситуацію в країні. Водночас роль російської церкви в Україні слабшає з кожним роком – в тому самому опитуванні 32% українців назвали себе парафіянами православної церкви України (ПЦУ).
Ми розповідаємо історію глави Російської православної церкви: як КДБ/ФСБ інтегрувалася в РПЦ; скільки коштує русскій мір Гундяєва-Путіна; скільки грошей в розпорядженні РПЦ. Ми також знайшли і поспілкувалися з церковними служителями, яких Кирило вигнав – зокрема, за відмову працювати на ФСБ. Що обіцяв Кирило Путіну до 2014 року і чому не зміг реалізувати плани.
Вони хотіли обдурити КДБ?
Майбутній глава РПЦ Кирило (Володимир Гундяєв) народився в післявоєнному 1946 році. Старт кар’єри тісно пов’язаний з протекцією впливового митрополита, який співпрацював з КДБ, Никодима (Ротова), розповідає LIGA.net релігієзнавець з Росії, гостьовий викладач Українського католицького університету Олександр Солдатов.
„Никодим наблизив до себе Володю, коли йому було 18 років. Завдяки особливим симпатіям і прихильності Никодима Володя, який мав тільки середню освіту, став його особистим секретарем і майже екстерном закінчив Ленінградські духовні школи, прийняв чернецтво, швидко став ієромонахом і архімандритом“, – згадує Солдатов.
Уже у 20 з лишком років Кирило представляв РПЦ на Всесвітній раді церков у Женеві. У 27 років став ректором Ленінградської духовної академії, не маючи будь-яких наукових робіт. Кар’єра Кирила була настільки стрімкою, що порушила навіть вікові обмеження і церковні канони, розповідає LIGA.net директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой. Згідно з канонічним правом, дияконом може стати людина, яка не молодша 25 років, священиком – 30, єпископом – 35 років. „Кирило став дияконом і священиком у 23, єпископом – у 29 років. Але представників так званої канонічної церкви порушення канонів самим патріархом не бентежить“, – каже Горєвой.
Все це відбувалося наприкінці 1960-х – початку 1970-х років, коли стрімка кар’єра без активного сприяння КДБ була неможлива, говорить Солдатов. Особливо – без першого головного управління, яке відповідало за зовнішню розвідку. А Кирило нескінченно вояжував країнами Близького Сходу і Африки, у Європу і США, Болгарію, Югославію, Грецію та Румунію.
Згідно з архівними документами і завдяки порівнянню дат візитів, можна припустити, що майбутній глава РПЦ отримав оперативний псевдонім „Михайлов“, а його покровитель митрополит Никодим співпрацював зі спецслужбами під псевдонімом „Святослав“. Це підтверджує і релігієзнавець Солдатов. Він каже: люди з близького кола Никодима згадували, що Никодим охоче благословляв церковних юнаків на вербування в КДБ, супроводжуючи це фразою: „Не бійтеся – ми їх обдуримо“.
Никодим був у близьких стосунках зі спецслужбами, виконував партійні завдання за кордоном, говорить Горєвой. Фактично він був інструментом КДБ, який використовував церкву для просування інтересів СРСР: „Він очолював відділ зовнішніх церковних зв’язків, контактував з іноземцями, створив групу топових ієрархів, яку називали никодимівцями. Ця група подавала себе як ліберальну, модерну в поглядах, але – працювала на Радянський Союз“.
У тому, що без протекції в „органах“ жоден священик не міг піднятися до рівня ієрарха, зізнавався і почесний предстоятель Православної церкви України Філарет. Він теж був у системі КДБ. Відомий і позивний Філарета на Луб’янці – агент Антонов. «З КДБ були пов’язані всі без винятку архієреї. В радянські часи ніхто не міг стати архієреєм, якщо на це не давав згоди КДБ. Тому стверджувати, що я не був пов’язаний з КДБ, було б неправдою. Був пов’язаний, як і всі», – говорив Філарет.
„Ми свого часу жартували над фотографією, на якій Путін, будучи вже президентом, розмовляє з патріархом Алексієм II. Під цим фото треба було поставити підпис: полковник розмовляє з генералом, – каже LIGA.net релігієзнавець, доктор філософських наук Юрій Чорноморець. – Вербування було загальноприйнятою практикою. Це стосувалося майже всіх єпископів. Уникнути не можна. Кирило – не виняток“.
Три роки тому тодішній віцепрем’єр Болгарії Валерій Симеонов відкрито назвав Кирила агентом КДБ. Місяць тому Софійський суд фактично визнав, що це правда – не побачив наклепу в цих словах: «Ми повинні чітко сказати людям, ким є Кирило. Він не зійшов з неба. Він не родом з раю і не є посланцем Бога. Кирило відомий як сигаретний митрополит Росії… Це не східно-православний священик. Це агент Михайлов з радянського КДБ, другосортний радянський агент».
Після розвалу СРСР агенти в РПЦ нікуди не поділися, а перейшли під заступництво наступниці КДБ – Федеральної служби безпеки.
Кирило дивиться на цю „співпрацю“ з ФСБ як на інструмент. Сьогодні він робить поступки системі, а завтра завдяки цьому виграє – для церкви, для себе особисто, вважає Чорноморець. Він хотів, вступивши в тісну діяльність з усіма структурами, стати геополітичним лідером, щоб у світі були папа римський і патріарх Кирило, і більше нікого.
„Це його мрія, – каже Чорноморець. – Він користувався всіма інструментами. Дивився на все дуже практично. Фактично як на сходинки, які можна використовувати, а потім викинути. Це стосувалося і людей, і структур“.
У радянські роки кожного семінариста вербували ще на студентській лаві, говорить Солдатов. Лише одиницям вдавалося цього уникнути. Зараз, вважає він, ситуація інша – обирають перспективних. Влада і спецслужби вже не розглядають РПЦ як джерело небезпеки або альтернативної ідеології, тому не бачать необхідності в створенні масової агентурної мережі в церкві – вона стала частиною загальної державної вертикалі.
Єдине, що не змінюється, – верхівка РПЦ обов’язково обирається з числа завербованих, сходяться у думці опитані релігієзнавці.
„Я возив гроші для підкупу Антиохійського патріархату“
У грудні 2019 року в петербурзьку квартиру єпископа РПЦ Флавіана (Максима Митрофанова) прийшли з обшуком. Поки оперативники, за словами Флавіана, шукали у єпископа наркотики, оперуповноважений ФСБ лейтенант Красавін збігав за випивкою. „Буквально мене напоїв, – згадує Флавіан своє вербування. – І сказав, що я у них в розробці з 2007 року. Що їм потрібні дані про мої зв’язки. А у мене після роботи в Лондоні дуже багато знайомих, з якими я підтримую контакт: вони працюють в ООН, вони близькі до деяких російських олігархів“.
Флавіан порадився з адвокатами та відмовився. „Я йому сказав, що з організацією, у якій руки по лікоть в крові російських священиків і російських людей, я співпрацювати не буду, – розповів він в інтерв’ю російській службі Радіо Свобода. – Ця організація абсолютно бісівська. Просто в обличчя йому так і сказав“. Лейтенант пригрозив, що єпископ пошкодує.
Лейтенант ФСБ не збрехав. Ще недавно Флавіан був у верхівці церковної ієрархії. У 2018-му, за особистим визнанням Флавіана, він возив гроші Антиохійському патріарху за те, щоб він виступив проти томосу Православної церкви України.
У березні минулого року підконтрольні Кремлю медіа опублікували новину, що в квартирі Флавіана знайшли цілу нарколабораторію (не менше, не більше). Образ відступника закріпили додатковими гріхами – нібито у Флавіана були зв’язки з колишнім працівником гей-ескорту Каїном Монтанеллі.
Після чергового обшуку в грудні 2020-го єпископ виїхав до Лондона. Він упевнений, що став жертвою спецслужб за відмову співпрацювати з ФСБ. Синод РПЦ заочно судив його і позбавив священного сану.
„Його просто почали кошмарити, – пояснює LIGA.net Горєвой. – Патріархія взагалі не любить входити в клінч із спецслужбами. Патріархія своїх кліриків не захищає, а віддає на поталу“.
У РПЦ можна все. Головне – не спалитися, – каже колишній протоієрей РПЦ Олександр Усатов.
Приблизно в той самий період, коли у Флавіана один за одним провадили обшуки, в грудні 2019 року голова РПЦ нагородив орденом директора ФСБ генерала армії Олександра Бортнікова. Буквально розсипався в похвалах: „Для мене це дуже почесно вручити орден людині, чиє ім’я і посаду ви зараз почуєте“.
Нагородження відбулося після освячення військового храму в московському районі Південного Бутово. Його будівництво було завершено „завдяки значним зусиллям і допомозі департаменту військової контррозвідки“ ФСБ Росії.
LIGA.net зв’язалася з Флавіаном. Він підтвердив нам свою історію, але сказав, що на велике інтерв’ю поки не готовий. „До цього я не готовий зараз… Відповісти коротко навіть на запитання, як ФСБ намагалася змусити мене співпрацювати, не вийде. Вони провадили роботу і безпосередньо, і через колег, начальство, підлеглих, друзів. Це довга історія“, – сказав він.
Ще один колишній протоієрей РПЦ з Ростова-на-Дону Олександр Усатов змушений ховатися в Нідерландах через погрози в Росії. „Мені не хотілося побачити реалізацію отриманих загроз, тому я назавжди покинув Росію в липні 2020 року“, – зізнався він в інтерв’ю LIGA.net.
Протоієрей РПЦ усвідомив гомосексуальність у віці 22 років і пішов служити до церкви, щоб „виправити“ орієнтацію. Але замість цього виявив у РПЦ, за його словами, розвинене гей-лобі. Єпископи РПЦ, каже він, дозволяють собі будь-які гріхи, якщо про це не дізнаються за межами системи.
„Можуть безконтрольно витрачати церковні гроші, їздити за кермом у п’яному вигляді, вступати в безладні сексуальні зв’язки… Я знаю про подібні випадки особисто і від співучасників подій. Одні священики сплять з повіями, інші мають коханку, комусь потрібен секс з хлопцями. Це найкраще описується приказкою: можна все, головне – не спалитися“, – каже Усатов.
Близько 10 років тому Усатова викликав до себе ростовський митрополит Меркурій, розповідає протоієрей. „Він сказав, що моє сексуальне життя як гомосексуаліста має бути виключно таємницею для всіх, – згадує Усатов. – А якщо хтось про це дізнається, то він мене знищить“.
Усатов розповідає, як почав втрачати віру: „Мені стало соромно, що служіння священика ототожнюється з витівками таких фриків у рясах, як протоієрей Андрій Ткачов, який радить „жінку ламати через коліно“, або священик Іван Охлобистін, який закликає „спалювати геїв у печах“.
Зрештою, каже Усатов, він став обурюватися істерією гомофобії в одному з храмів свого міста: „Почувши це, настоятель дав зрозуміти, що я перейшов межу… Він повідомив про те, що відбувається митрополиту… На мене написали донос в особливе державне відомство“.
Митрополит Меркурій, за словами Усатова, підтвердив, що „був в органах безпеки“, і „ці люди займуться“ ним. Він також дав зрозуміти, що Усатова більше не захищатимуть. Тоді священик спробував піти з церкви, написав заяву на ім’я Кирила з проханням позбавити його сану через зневіру. Але тихо попрощатися система вже не хотіла.
„Під час прощальної бесіди з митрополитом той зажадав, щоб я фізично покинув Ростовський регіон, – каже Усатов. – Я зніяковіло белькотів про своє конституційне право жити в будь-якому місці Росії, але той і слухати не хотів: „Ти мені заважаєш“.
Йому хотіли закинути педофілію, зґвалтування, наркотики, а під кінець – шизофренію, щоб віддати його до „каральної психіатрії“. „Митрополит говорив, що я вийду у вікно“, – згадує Усатов.
Врешті він виїхав з країни і отримав статус біженця.
У РПЦ абсолютно неприпустимо висловлювати власну думку, яка розходиться з позицією Кирила. Власну думку в РПЦ зараз може мати виключно він. Це стосується будь-яких сфер: богослов’я, політики чи медицини, – каже Усатов.
Усатов вважає, що владі Росії не потрібно докладати зусиль, щоб проникати в РПЦ: „Ця структура була буквально створена працівниками НКВС у 1943 році… Щойно священик виступає проти влади – позбавляють сану, віддають під суд“.
(Далі буде)