Сьогодні Володимир Зеленський під час свого візиту в область має представити нового голову облдержадміністрації. Цього разу це – Андрій Назаренко, спішно затверджений Кабміном. Спішно, бо ще не так давно після гучної декларації про «нові обличчя» у владі, кандидатури на такі публічні посади подавалися заздалегідь, оприлюднювалися їхні дані, обговорювались. Після двох обломів із Андрієм Балоньом та Валерієм Міщенком, про умовності вирішили забути.
І привезли нам ще одного Андрія від Андрія. Ніколаєнка, нинішнього народного депутата ВРУ. Тобто, нинішня влада звернулася не до попередників (що ви, як можна?), а до попе-попередників, по суті регіоналів. Хоча Андрій Ніколаєнко, хоч і віддано служив тій команді (пригадую, як на тоді ще площі Кірова численний мітинг вимагав від нього піти у відставку, а він заявив рішуче «Ні!»), але, як на мене, переконаним регіоналом його назвати важко. Очевидно, він просто хоче втриматись у політиці, а тут, як відомо, слід балансувати.
Найперше у мене викликала повага освіта Ніколаєнка: інститут міжнародних відносин. А згадала я про неї тільки тому, що таку саму має новий очільник ОДА. Очевидно, вони були однокурсниками, або разом працювали у посольстві України в Республіці Корея. Андрій Назаренко зазначає, що був там консулом. Але подальша дипломатична кар’єра у обох не склалася. Андрій Ніколаєнко, як відомо, пішов у політику, а Назаренко – фактично за ним (чи навпаки?), тільки десь на других-третіх ролях. Можливо, й це призначення – данина їхнім давнім домовленостям.
Перевагою новопризначеного голови ОДА називають його досвід роботи в області. Так, справді, відразу після перемоги Януковича і нашестя Ларіна, було роздзвонено на всю Кіровоградщину про потужну інвестиційну політику, створено регіональний центр з інвестицій та розвитку. Його директором став Андрій Назаренко. Пройшло десять років, де відчутні інвестиції і потужний розвиток? Ясна річ, великою мірою то були понти тодішньої влади і зокрема політтехнолога №1. Не дивно, що уже через пару років Андрій Назаренко, очевидно, розчарувавшись у інвестиційній діяльності, став начальником комунального підприємства «Регіональна служба охорони і реставрації пам’яток містобудування та архітектури».
Дуже суміжні професії! Але далі – ще веселіше: заступник директора цукрового заводу, і зараз – заступник директора свинокомплексу…
Я зовсім не хочу принизити працівників свинокомплексу! Сьогодні це надзвичайно важлива сфера: поголів’я всілякої худоби у нас падає, а це – якість нашого харчування, без перебільшення – здоров’я нації. Але – де дипломатія й політика?
Декларація нового голови теж викликає питання. Ні, він далеко не олігарх, але й має бюджет зовсім не середнього українського інтелігента: немала квартира в Києві, ще пару скромніших у дружини Яни, майже тисяча квадратів землі у пристоличному Броварському районі, люксові авто загальною вартістю до двох з половиною мільйонів гривень, ну, й годинник майже за 300 тисяч – як вишенька на торті. Уже у самій декларації міститься особлива помітка: сума грошових активів (розділ 12) декларанта і родини в більш ніж у десять разів перевищує суму всіх доходів (розділ 11) декларанта і родини.
Звідки? Ну, міг заробити раніше. Принаймні, дружина начебто не значиться підприємцем, як у Андрія Балоня. Але навіть не це головне. Схоже, у нинішньої влади наскільки малий кадровий резерв, що на перші ролі вже йдуть ті, хто за Януковича був на третіх?
Світлана Орел