Що буде після війни

Епохи народжуються у війнах. Війни змінюють світ. Жодна імперія не розпалася без війни. Нині відбувається крах останньої, чи не найбезглузішої — Російської. Формально проголошена Петром Першим на початку XVIII століття, вона проіснувала 300 років і запам’ятається виключно людожерством. Україні випала історична місія поховати її.

У часи війни загострені всі почуття і немає внутрішнього бажання писати аналітику. І все ж таки неможливо втратити момент усесвітньої біфуркації, заключний етап якої розпочався 24.02.2022. Слід розпочати фіксацію і осмислення того, що віднині увійде в усі підручники світу, — підлої війни, проти якої весь світ постав у спосіб, досі ніколи не бачений.

Це не перша в історії війна, яка розпочалася по волі однієї людини — параноїка, що живе у віртуальному світі власних ілюзій і страхів. Але це перша війна у Європі, яка відбувається в епоху соціальних мереж і ядерних реакторів. Сьогодні нічого неможливо приховати, кожен злочин стане відомим. Як свідчать події кінця лютого-початку березня, глобалізований світ уміє об’єднуватися. Протягом трьох днів Росія з члена «двадцятки» була перетворена на Північну Корею-2, а Україна отримала всесвітнє визнання як захисниця свободи і символ супротиву диктатурі.

Колись дві книги змінили світ. 1992 року Френсіс Фукуяма проголосив кінець історії. За Фукуямою, з розвалом СРСР світло демократії концептуально перемогло темінь диктатури, тож у майбутньому буде сформовано остаточну ліберально-демократичну форму світоустрою й урядування. Події історії відбуватимуться, але глобальні конфлікти відійдуть у минуле, а з ними — і потреба в осмисленні і філософії. Одного покоління було достатньо, щоб спростувати цю тезу. Фукуяма, кажуть, неодноразово вибачався за свій помилковий прогноз, але ж повернути потік часу неможливо.

Друга книга — «Велика шахівниця» — вийшла на п’ять років пізніше, і її спіткала зовсім інша доля. Збігнев Бжезінський виявися чи не першим і єдиним, хто пророче передбачив ключове значення України для майбутнього Євразії та всього світу. Будучи етнічним поляком, але американцем за способом мислення, він шукав формулу зміцнення однополярного світу під гегемонією США. Але тоді не було Китаю, соціальних мереж і Путіна. Відтоді було написано тисячі аналітичних статей, лонгрідів, передбачень і прогнозів, але передбачити катастрофу, яка розгортається на наших очах, не змогли ні реалісти, ні неоконсерватори, ні ліберали.

Геополітика трикутників очевидно добігла кінця. Нині вже неможливо розглядати Росію як нормального учасника світових процесів, натомість Україна стала тим фактором, який визначає не тільки зовнішню політику, але і внутрішньополітичний дискурс провідних світових гравців. Ви за Україну чи проти — так тепер звучить ідентифікатор «свій-чужий». Останнє голосування в ООН засвідчило: РФ, Північна Корея, Еритрея, Сирія, Білорусь — такий вигляд віднині має список світових паріїв. Через приціл «Джавеліна» інакше бачиться роль Китаю і зовсім не градус протистояння США-КНР, а пожежа на Запорізькій АЕС може стати тим вогнем, на якому нарешті підсмажаться російська імперськість і великодержавний шовінізм.

Україні треба вистояти, бо на нас чекає не кінець, а початок історії. Війна зітре з мапи України залишки російськості, які, попри всі зусилля патріотично налаштованої частини суспільства, огидними уламками стирчали з географічних назв, пам’ятників і наративів. Можливо, саме зараз відбувається остаточне звільнення від ярма Орди. Віднині Україна стане повноправним суб’єктом побудови нового світопорядку, з якого вже точно назавжди будуть виключені катастрофи, подібні нинішній.

Уже почалися консультації щодо відновлення зруйнованої інфраструктури, і це буде зроблено з допомогою світового співтовариства. Попереду новітні швидкісні магістралі і мости, за які нам не буде соромно, сучасні виробництва і новітні технології. Ми маємо помислити ту нову країну, яка вийде із цієї війни обпаленою, але нескореною. 

Кінець геополітики означатиме новий початок. Це закон діалектики, і ніякий Путін нічого з цим зробити не може.

Сергій Корсунський, диплома, «ДТ»

Колаж Ольги Краснопольської


Надрукувати   E-mail