Мине усього три дні і я піду на виборчу дільницю, щоб обрати для себе місцеву владу та міського голову. Доки мені на минулих виборах ще повністю не вдавалося задовольнити свої благородні наміри і обрати владу та її очільника, які хоча б переважно задовольняли мої бажання і вимоги. Цього разу чомусь вирішив – моїм побажанням збутися. Але минали дні, з телевізорів, комп’ютерів, гаджетів, газет звучали маса закликів, порад, рекомендацій, обіцянок. Усіх чомусь переважила досі маловідома партія «Слуга народу». Однак, вона відразу пішла у крутий політичний наступ. Читаю чи не у всіх ЗМІ полум’яні, зарозумілі виступи і заклики її керівників та активістів.
Ось найпалкіші з них: «Слуга народу» – політична партія, створена для тих, хто готовий змінювати країну. Перша хвиля змін вже пройшла – ми виграли вибори. Попри потужну пропаганду і спроби підкупу, народ висловив свою волю й обрав Зеленського… Ми запускаємо другу хвилю – ведемо до парламенту чесних і порядних людей, які готові служити народу, а не олігархічним кланам… Далі – третя хвиля: формування професійного уряду народної довіри, перезавантаження системи… Якщо ти готовий змінювати стару систему, очищати владу, сприяти проведенню комплексної економічної реформи держави з метою позбавлення від корупційнихта бюрократичних схем, сприяти підвищенню добробуту народу – ми чекаємо на тебе… Для чесних, порядних людей, які готові змінювати країну та відстоювати головну позицію партії – побудувати країну, у якій хочеться жити.
Господи! Я колись ніби усе це читав і вивчав, у далекі шкільні і студентські роки. Десь відклалися у голові слова про сталінських депутатів – слуг народу. Дістаю з полиці давно забуту в країні «Большую Советскую Энциклопедию», (1-ше видання 1926-1947 рр.). У ній подається повний текст Конституції СРСР, яку у мої шкільні роки називали Сталінською, вона до 1956 року вивчалася у школах з 5 класу. Стаття 3 головного документа країни запевняє: «Вся влада в СРСР належить трудівникам міста і села у особі Рад депутатів трудящих». Те, що вислів "депутат – слуга народу" стало популярним мемом часів СРСР з легкої руки (цитую документ) «геніального вождя і учителя комуністичної партії, великого стратега соціалістичної революції, керівника радянської держави і полководця Йосипа Сталіна», людям старшого покоління відомо. Але якщо хтось ще не в курсі, то нагадаю. У грудні 1937 року в СРСР проходили вибори депутатів Верховної Ради країни за новою "сталінською Конституцією", прийнятою напередодні. Вождь трудящих «великий Сталін» також був висунутий вдячними за щасливе життя громадянами кандидатом у депутати по виборчому округу Сталінського району Москви. З нагоди такої урочистої події Йосип Віссаріонович виступив з промовою на виборчих зборах, де, крім іншого, сказав: "Депутат повинен знати, що він слуга народу, його посланець у Верховну Раду". При цьому офіційнио проголошений «слуга народу» уточнив: у найсправедливіший у світі державі СРСР народ наділений правом "прокатати на вороних", тобто відкликати з депутатів свого слугу, який недостатньо добре прислуговує своєму гегемону – робітникам і селянам, вибравши замість нього більш вірного і покірного "прислужника". Радянські пропагандисти тут же почули у сталінському "слузі народу" черговий пропагандистський потенціал і черговий вияв патріотизму. «Геніальне» визначення вождя негайно було розтиражовано у газетах та на агітаційних майданчиках, постійно звучало у радіоефірі. І використовувалося радянською пропагандистською машиною багато років. Винахідливі помічники актора Зеленського розшукали і відшліфували сталінських пропагандистів майже чеез 80 років. Ясна річ, чужі розробки видані за свої. Але й за нових умов вдало спрямована пропаганда знаходить своїх прихильників і дає бажаний результат. Цікавим вважаю факт причетності до висвітленої теми радянського художника Бориса Олександровича Зеленського (роки життя (1914-1984). Це був оригінальний майстер малюнку. Він спеціалізувався на створенні пропагандистських і рекламих плакатів. Ним виготовлено сотні політичних, соціальних, художніх плакатів різного змісту, митець створював рекламні афіші до сотень радянських кінофільмів. Художнику Зеленському, зокрема, належить надзвичайно популярний у 1930-1950 роки плакат «Депутат – слуга народу», створений у 1954 році і відзначений кількома преміями. Виборча тематика представлена і у багатьох малюнках художника. Кілька з них пропоную читачам. (Картина із зображенням президента В. Зеленського не належить його однофамільцю).
Юрій Матівос
