Інформаційна гігієна – це галузь знань, яка вивчає вплив інформаційних потоків на організм людини та суспільство. Мета інформаційної гігієни – мінімізація негативного інформаційного впливу на психічне та фізичне здоров'я людини, а також соціальне благополуччя суспільства. Чому сьогодні ця тема така актуальна? Бо росія веде з Україною у тому числі і інформаційну війну, для якої використовує увесь інформаційний простір: вебсайти, соцмережі, ЗМІ і т.і.
Методи і засоби ведення цієї війни настільки різноманітні, що тільки розповідь про них може стати темою окремої публікації. Наш захист від цієї гидоти – це формування імунітету від інформаційної зброї противника за допомогою інформаційної гігієни. Почнемо з трьох перших правил:
- Ставтеся до інформації критично! Привчіть себе ніколи не брати відразу на віру все, що читаєте. Ставте собі запитання: кому може бути вигідним розповсюдження такої інформації? Якої реакції від мене чекають?
- Не реагуйте на клікбейти! Модне слово клікбейт означає крикливий провокативний заголовок публікації на кшталт «Шок!», «Сенсація!», «Ви не повірите…» і т.і. Це один із гачків, на який вас ловлять, щоб спонукати клікнути посилання і збільшити кількість переглядів та, відповідно, заробіток автора. Як правило, за клікбейтом ніякого шоку нема, це звичайне поле чудес у країні дурнів. Не будьте дурнем, не ведіться на маніпуляцію.
- Перевіряйте інформацію! Перед тим, як поширити публікацію, яку ви вподобали з першого погляду, обов’язково її перевірте. Запам’ятайте ще два модних слова: фактчекінг (перевірка фактичної достовірності) і пруф (доказ, підтвердження факту). У грамотно написаній новині завжди є посилання на першоджерело. Наприклад: заявив міністр, виступив із офіційною заявою депутат. І до такої інформації має додаватись посилання на відео, або, наприклад, на офіційну сторінку міністерства із заявою тощо. Ігноруйте посилання на «псевдоджерело» (наприклад, «як наголошують експерти», «за результатами опитувань», «всім відомо» тощо).
Як перевірити інформацію? Скористайтесь Гуглом, куди можна ввести заголовок публікації і отримати результат пошуку. Подивіться, на які пруфи посилається автор, перевірте їх. Якщо у скандальній публікації, крім позиції автора, нема посилань на офіційні джерела – це, швидше за все, продукт інформаційної війни. Фактчекінг – наше все!
Ось, наприклад, гуляє Фейсбуком петиція, яка пропонує зменшити кількість депутатів до 100. Звучить привабливо, підвищує градус ненависті до депутатів (яких ми і так не любимо). Але від неї відчутно тхне московськими онучами і російською ІПСО. Поясню, чому.
Кількість депутатів закріплена Конституцією України і дорівнює 450. Петиція №22/053544-еп «Зменшення кількості депутатів Верховної Ради України до 100 осіб», про яку йде мова, була розглянута президентом ще 11.07.2019 р., направлена в Комісію з питань правової реформи, яка і дійшла висновку, що необхідна кількість на сьогодні становить 300. На підставі цього висновку президент і направив у Верховну Раду у 2019 році законопроєкт, який зменшує кількість ВРУ до 300. Чому саме 300 (а не 100, як в петиції?) Автори законопроєкту посилаються на теорію конституційного права, відповідно до якої, якщо в Україні 37 мільйонів громадян, то кількість парламентарів має становити приблизно 300. Для ухвалення законопроєкту 1017 потрібно внести зміни до статей 76 і 77 Конституції України. У грудні 2019 року Конституційний суд визнав конституційним зменшення кількості народних депутатів із 450 до 300.
Після цього Верховна Рада мала провести голосування президентського законопроєкту, зібравши для його підтримки 300 голосів (конституційну більшість). От з нею якраз і не складалося. У Верховній Раді на той час такої кількості голосів за цей законопроєкт набрати не вдавалося (не забуваємо, які фракції тоді там перебували), тому на голосування законопроєкт 1017 не виставляли. А з початком війни ця тема взагалі поставлена на паузу, оскільки за законом Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Тому сьогодні цю тему використовують вороги України виключно для дестабілізації ситуації в суспільстві, а її споживачами є ті, хто згаданих подробиць не знає і знати не хоче. У кого ще продовжує вирувати в жилах кров матроса Жєлєзняка і майорить над броньовиком Ілліча червоний стяг революції. Якщо ви не з таких – злазьте, приїхали. Переключайтесь на якісь актуальніші проблеми. На дрони, наприклад, донатьте – однозначно, користі більше.
Віктор Делюрман