Вибори до місцевих рад от-от мають оголосити, а багато важливих деталей лишається нез’ясованими. Чи будуть вони у такому випадку чесними і об’єктивними?
Зокрема, в Раді пропонують збільшити кількість міст, де місцеві вибори проходитимуть не в один, а у два тури. Нардепи хочуть дозволити проводити два тури виборів у населених пунктах з населенням понад 75 тисяч, а не 90, як зараз. Другий тур стосується виборів міських голів. Деякі депутати запевняють, що це зможе підвищити легітимність обраних міських голів. Такі міські голови будуть почуватися певніше, адже їх підтримають більш ніж половина виборців, що братимуть участь у голосуванні.
У комітеті з питань організації державної влади ВРУ продовжують дискутувати щодо низки нових пропозицій до виборчого законодавства. Зокрема, в Кодексі також можуть скасувати прямі вибори старост сільських громад, бо не всі депутати погоджуються, що такі вибори будуть чесними.
Слід розуміти, що Виборчий кодекс наразі прийнятий у новій редакції та діє, тому зміни до нього – не найкритичніші питання на цьому тижні, на відміну від постанови про оголошення місцевих виборів, яку за законом треба приймати практично терміново.
У “Слузі народу” в черговий раз запропонували змінити Виборчий кодекс. Правила майбутніх виборів не влаштовують багатьох. Дрібні партії не задоволені фінансовими заставами, які виросли у 40 разів. Великі партії хочуть розширити свій вплив не тільки на великі міста, а й на менші населені пункти.
Одне з головних ноу-хау пропонованих змін — партизація виборів. Її суть полягає у тому, щоб мінімізувати число самовисуванців, змусивши кандидатів увійти в партії, а потім під їхньою вивіскою йти у владу. У нинішньому Кодексі прописано, що безпартійні кандидати можуть балотуватися в населених пунктах, де проживають до 90 тисяч осіб. Таких міст на Кіровоградщині переважна більшість — Олександрія, Світловодськ, Знам’янка, Долинська, Бобринець, Новоукраїнка, Гайворон та ще кілька.
Після виборів у невеликих містах крупнішим партіям доведеться домовлятися з місцевими депутатами і міськими головами, щоб ті працювали під їхнім брендом. Для кандидатів у районах це не найкращий варіант. Адже партія не завжди дає додаткові бали під час голосування, а іноді навіть тягне рейтинг кандидата вниз. Люди в маленьких селах або містах голосують насамперед за певну особу, а не за політсилу.
Ще один нюанс пропонованих змін закону від “Слуги народу” — фінансування виборів переходить до місцевої влади. Тобто гроші на організацію голосувань, роботу комісій і зарплати їх членам ляжуть на плечі бюджетів населених пунктів. Це викликало бурю обурення у Асоціації міст України. Таке нововведення спровокує нерівномірність при проведенні кампанії. Адже в одному місті знайдуть кошти, а в іншому – просто не вистачить.
Проблем із цим пунктом додає той факт, що попередні вибори відбувалися за державний рахунок. Цього ж року через пандемію коронавірусу Верховна Рада під час перегляду бюджету перекинула один млрд. гривен, запланований для виборів, на інші потреби. От і виникає така ідея перекласти все на місцеве фінансування, чого ніколи раніше не було.
Невирішеним є і питання з виборчим цензом для партій. Нинішній Кодекс підняв його в 40 разів! Суми для кожної області різні, але гігантські. На Кіровоградщині, наприклад, будь-яка партія для участі у виборах має внести заставу 2,04 мільйона гривень.
Зараз у Верховній Раді триває запекла боротьба за кожен з пунктів Виборчого кодексу. Але з урахуванням того, що вибори зовсім скоро, прогнозувати які саме зміни внесуть, складно. По-перше, мало часу. Парламент працює лише до 17 липня, а попереду у базового законопроєкту №3485 має бути ще друге читання. Досі не зрозуміло, скільки правок буде до нього подано і скільки часу займе їхній розгляд.
По-друге, якщо партії влади не вдасться реалізувати пункт про партизацію виборів, то вона може просто провалити голосування щодо зменшення розміру виборчої застави. У цьому випадку зміни в Кодекс взагалі не внесуть і партіям доведеться шукати гігантські суми на застави, або відмовлятися від участі у виборах.
Анатолій Авдєєв