До 18 березня більшість з нас вважали, що Локдаун – це лише негативний персонаж з мультсеріалу про трансформерів. Нині ми вже знаємо головне значення цього слова: офіційний наказ, що обмежує пересування людей у зв’язку з небезпечною ситуацією.
Не буду обговорювати необхідність його введення. Як тимчасовий засіб у період поширення епідемії COVID-19 локдаун можливо і потрібний. Але окрім нього потрібні й інші, дієвіші заходи: виробництво та закупівля вакцини; системний контроль захворюваності та якісний медичний супровід. Та оскільки у нас «а» упало, «б» пропало, маємо поки що одне – карантин.
Однак карантин не дає імунітету! Він його просто не формує. А оскільки вакцини у нас поки що немає, імунітет можна отримати лише перехворівши.
Цей висновок здається вам крамольним? Нехай! Але до нього дійшла досвідчений вірусолог Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. Громашевського, доктор наук Алла Науменко. Раджу знайти в Інеті й прочитати її інтерв’ю.
…Днями у кропивницькому тролейбусі №7 спостерігав таку картину.
Кондуктор впустила до салону групу пасажирів, серед яких була літня жінка.. Серед інших вона вирізнялася відсутністю захисної маски на обличчі. А ще тим, що майже не змовкала, розповідаючи сусідці по кріслу про своє село і господарство. Якби мовчала, можливо і не звернув би на неї уваги худорлявий чоловік років тридцяти, що стояв у салоні неподалік.
Не знаю, не почув, що вона йому відповіла, але вже далі було добре чути переважно вигуки експансивного парубка:
– Ти чого без маски? Ти в школі як училась? Знаєш, чому дорівнює квадрат гіпотенузи? Я не хочу, щоб через таких, як ти, мої діти хворіли! Не хочеш свою морду завязать? Та я тебе сам зараз із тролейбуса викину! І пасажири мене підтримають!
– Не підтримають, хлопче, схаменися, ти грубіян, – моя реакція була єдиною на захист бабусі.
Той відійшов, сів позаду, але гучно оголосив: «Я викликаю поліцію!».
Через три зупинки у салон увійшов патруль. Швидко з’ясувавши ситуацію, поліціянти пояснили обуреному громадянину, що маски зобов’язані носити водії, кондуктори та контролери, а загалом усі, хто працює у сфері надання послуг. Його ж послуга виявилася ведмежою.
Проте ця ситуація знов показала, що останнім часом поширилася неповага до людей «золотого» віку. І вона, на жаль, загострюється на тлі цієї епідемії. Начебто ці люди через свою непосидючість винні у її швидкому розповсюдженні! А до цього вони були винні у тому, що мають безкоштовний проїзд. Не знаю, хто підігріває такі настрої, але вони не гуртують суспільство.
Однак, на щастя, є й інші приклади. Які показують можливість об’єднання громадян ради добрих справ в умовах локдауну.
У Кропивницькому одними з перших у справі доброчинності стали представники вірменської громади. Наприклад, радник Спілки вірмен Кіровоградської області Артур Арутюнян ініціював акцію «Підвези медика», яка діє й понині. А за ініціативою голови обласної організації Спілки вірмен України Тіграна Хачатряна, щоб спільними зусиллями протистояти загрозі поширення коронавірусу, створено координаційний штаб вірменської діаспори Кіровоградської області. Він уже зібрав близько 200 тисяч гривень на захисні костюми та маски для медперсоналу. Безкоштовно роздали населенню понад 1000 захисник масок, санітайзером забезпечуються лікарні Світловодська та «Дім милосердя» у Кропивницькому, а самотні пенсіонери отримують продуктові набори.
Волонтери МБФ «Смайл» на чолі з Інною Колпак оголосили благодійну акцію «Броня для медика» і ведуть збір коштів для закупівлі захисних комплектів.
Активно діє також волонтерський координаційний антикоронавірусний штаб «Перспектива» під орудою Артема Стрижакова. Його активісти допомагають кропивничанам віком від 60 років, які перебувають у зоні найбільшого ризику зараження, а також медпрацівникам вчасно потрапити на роботу до своїх лікувальних закладів.
Ось так, без істерії та фанатичного поклоніння уявним правилам карантину, працюють справжні добродії. І з кожним днем, у кожному районі чи населеному пункті України їх стає більше. Вони розуміють, що нинішня епідемія стала суворим випробуванням наших національних, соціальних та сімейних цінностей. Гадаю, що ми з честю вийдемо з цього випробування саме завдяки таким людям, котрі цінують життя інших, котрі мають стійкий імунітет проти зла, котрі знають як об’єднатися проти загальної біди.
Роман Любарський