Священик Андрій Пінчук, який ініціював збір підписів під зверненням духовенства УПЦ до Предстоятелів Східних Церков щодо суду над патріархом Кирилом повідомив, що збір завершено.
«Ми сподівались зібрати бодай 100 підписів. Під зверненням стоять підписи 430 осіб в священому сані. Ця цифра – відображає кількість тих свяшеників, які не тільки чинять по своїй совісті, але й не боїться цього робити попри погрози та можливі репресії. Багато священиків в розмовах підтримали наше звернення, але їм не вистачило мужності підписати його – з остраху за своє майбутнє та майбутнє своїх родин. Що ж, кожен відповідатиме не тільки за свої слова, але й за своє мовчання», – зауважив Андрій Пінчук.
У нашій області звернення підписали кілька свяшеників (йдеться виключно про УПЦ), але під ним немає жодного підпису архієреїв. Отож, серед тих, хто виступає за суд над Кирилом, немає ні архієпископа Олександрійського і Світловодського Боголєпа, ні архієпископа УПЦ Кіровоградського і Новомиргородського Іоасафа.
Боголєп у своїх переконливих проповідях активно і наполегливо ратує за моральну чистоту, дотримання високих духовних та моральних принципів. А коли слід проявити такі якості на ділі, виявилось, що Лєп, та не від Бога, а від помічника путіна-Сатани.
Кілька років тому отець Боголєп взагалі був пійманий на відвертій брехні, коли оголосив, що Інститут історії АН України нібито підтвердив письмово, що наше місто назвалось ім’ям не цариці, а таки святої Єлизавети. Підтвердження цього з Інституту історії не надійшло, а у приватній розмові один з місцевих краєзнавців, який підтримує і відстоює точку зору проросійського священства, без тіні зніченості чи сорому заявив, що цей лист написали самі «патріотично» налаштовані священики, а підпис науковців і титульний лист з назвою авторитетної установи одержали, мовляв, за невелику плату.
Що ж до Іоасафа, то це – вірний прихильник Кирила. Архієпископ Іоасаф, у миру Петро Іванович Губень, родом із сусідньої Черкаської області, добрий знайомий нинішнього Патріарха Кирила ще із часів служби в армії. Служив він у тодішньому Ленінграді, коли ректором Ленінградських духовних шкіл був нинішній Московський Патріарх Кирило. У ранній юності Губень отримав будівельну професію в ПТУ, трохи працював у будівельній організації, тож, молодий солдат, очевидно, був направлений ремонтувати єпархіальний дім, де почув промову Кирила і був вражений мудрістю і красномовством. Уже набагато пізніше, після отримання освіти, коли сам викладав у духовній академії, не раз запрошував Кирила на лекції. Їх пов’язує якщо не дружба, то давні приязні стосунки.
Але як би там не було, після нинішніх випробувань російсько-української війни, ці архієреї, очевидно, навряд чи мають моральне право займати високі пости чи претендувати на лідерство у релігійній спільноті.
Світлана Орел