Посеред грудня виповнюється 105 років театральному художникові, який майже сорок років створював візуальні образи у нашому театрі корифеїв.
Василь Єре́менко народився у с. Дмитрівка, нині Кропивницького району. Закінчив Херсонське училище мистецтв, працював у Рівненському українському музично-драматичному театрі (1939–41). З 1944 по 1980 р. у театрі ім. Кропивницького художник-декоратор, завідувач постановочної частини, художник-постановник. З 1969 року – головний художник театру.
Театральний художник в театрі несе величезну відповідальність і його роботу направду важко переоцінити. Його творчість підпорядковується певним правилам і водночас має цілісний окремий статус. Театральний художник – це той унікальний штрих, що повинен гармоніювати у палітрі вистави, враховувати задум режисера-постановника, акторів та інших складових колективного творіння – вистави, та водночас – бути самобутнім.
Театральний художник – професія особлива. Це обличчя театру. Зазвичай він універсал, адже, щоб охопити логіку сценічного дійства, треба мати розвинене просторове мислення, щоб розробити і збудувати декорації та одягнути акторів – дизайнерські, архітектурні та інженерні знання, мову історичних стилів, історію костюма – і тоді з’явиться єдине, оптимальне рішення, узгоджене з режисерським задумом. Від почуттів, які художник вкладає у колір, оформлення сцени, декорацій, ескізів залежить, які емоції отримає глядач. Це так звана закадрова робота театральних майстрів, кінцевий результат якої значною мірою впливає на сприйняття вистави.
Для творчої манери Єременка характерні витончена образність, народність, лаконічність, точність деталей, продуманість композиційних рішення. Він оформив вистави: «За двома зайцями» М. Старицького (1948), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1952), «Замулені джерела» М. Кропивницького (1958), «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра (1962), «Микола Джеря» за І. Нечуєм-Левицьким (1963), «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького (1968), «Мірандоліна» К. Ґольдоні (1977), «Соловейко-Сольвейг» І. Драча (1979), «Дума про Британку» Ю. Яновського (1980). Автор ескізів костюмів для засл. ансамблю танцю України «Ятрань» (1955–75).
В.Єременко – майстер широкого художнього діапазону, епічно-реалістичного і філософського мислення. Кожна його робота була сповнена глибокої думки, життєвої правди, вишуканості та образності втілення. Відкривалася завіса – і зал від подиву завмирав. А через мить вибухав такими вдячними і схвальними оплесками, що аж стіни двигтіли. І так упродовж майже сорока років. Його художньому стилю властива лаконічність, велика винахідливість і надзвичайна точність деталей, чого свого часу вимагав Марко Кропивницький, продуманість композиційного рішення вистави і велика зручність для акторського та монтувального цехів.
Кожному спектаклю він зумів дати таке оформлення, яке або підкреслювало, або поглиблювало переживання людей, і таким чином органічно поєднувалося з розвитком сценічної дії.
У 1957 р. заслужений діяч мистецтв України Іван Васильович Казнадій разом з художником В.Єременком здійснили постановку вистави «Хазяїн» за п’єсою І.К.Карпенка-Карого. Вона витримала сто аншлагів.
З відкритих джерел