Граффіті – то захоплення людей, котрим не вистачає пригод на те своє місце, яким зазвичай сідають на стілець. Це якщо судити з результату. Навіть слово мазня здається надто лагідним стосовно плям та закарлючок, якими невідомі автори обмальовують кожну вільну вертикаль у місті. Наразі в Кропивницькому ніде подітися від осоружного Lide.
Шукати якийсь прихований зміст у цих текстах і символах – собі дорожче. Можливо, певна частина «художників» і шифрує таким чином якісь повідомлення чи просто окреслює ареал свого малякання – як ото кіт мітить територію. У інших вважається особливим шиком вимальовувати фігурки та літери одним махом і на швидкість. Таких вуличних графіків називають тегерами, їхня діяльність віддалено нагадує вправи далекосхідних майстрів, що змагаються в умінні декоративно вимальовувати ієрогліфи.
Зазвичай тегери орудують на світанку, коли людей ще на вулицях майже нема, але вже достатньо видно. Юзер під малопритомним ніком розмістив у мережі відео, де він мазюкає (хоча думає, що демонструє високу техніку) стіну колишнього кінотеатру «Зоряний» у Кропивницькому. Ну то вже б і фейс відкрив, хай би не тільки місто і країна, а й у весь світ знав своїх героїв. Але ні, у кадрі тільки руки. Хлоп напевне підозрює, що це вандалізм і відповідно стаття.
Біля горбатого мосту, що сполучає проспект Винниченка з Козацьким островом, свого часу була облаштована фотозона з чудовими яскравими малюнками. Сьогодні поверх них – хаотичний треш. Знову напрошується аналогія зі шкодливим котом, котрий ігнорує цивілізований лоток з піском і демонстративно робить свою брудну справу на килим…
З іншого боку якщо хтось страждає нездоланним потягом до заляпування фарбою стін та парканів, то чи не можна скерувати цю манію в конструктивне русло? Тобто стимулювати граффітчиків малювати естетично привабливі об’єкти, які б стали елементом стріт-арту?
Такі спроби були. Якось працівник дитячої поліклініки по вулиці Шевченка Юрій Тютюшкін, котрого дістав покреслений та замазаний цоколь медзакладу, домовився з майстрами маркера і балончика, щоб вони зобразили на поліклініці героїв мультфільмів і казок. Залишки цих фантастично гарних панно і досі можна бачити на поліклініці. А зверху – свіжі упороті каракулі…
Втім, тут же поряд на тому ж «Зоряному» і позитивний приклад: портрети класиків української літератури і довговолоса красуня. Людський силует з віршами Василя Симоненка прикрашає стіну міськради Кропивницького. Недавно парапет на обвідному каналі довкола Козацького острова зайняли професійно виконані морські сюжети.
І, безумовно, можна вітати появу тут карантинного зображення із доречним закликом не висовуватися з дому. Особливо з намірами надряпати на стіні черговий викид розхитаної свідомості…
Ніна Даниленко
