Її витвори мають у своїх колекціях українські знаменитості, а один поїхав у резиденцію Папи Римського. Мова – про ляльки-мотанки, які виготовляє жителька Грузького Кропивницького району Віта Третяк.
Ось що вона розповіла про те, як захопилася декоративно-ужитковим мистецтвом:
– Малою чула від бабусі Алли (вона з Андріївки, це поряд з Овсяниківкою) про ляльки з кукурудзи, якими вона гралася в дитинстві. У мене тоді були гарні фабричні ляльки, з Німеччини привезені, тож потреби у саморобних іграшках не було. А шість років тому мені, вагітній третьою дитиною, згадалися бабусині розповіді про ляльки з кукурудзи. І я на основі качана зробила першу свою мотанку, зовсім невеличку. Коли народилася дитина, почепила її на візок. Як оберіг, котрий вбирає негативні погляди. Згодом виготовила ще ляльку, більшу і кращу. Потім – ще і ще…
За словами Віти, це захоплення спонукало її вивчати історію народних костюмів, українські повір’я, традиції. Зокрема, на це її націлила Олександра Пренко – заслужений майстер народної творчості України, лауреат обласної премії імені Якова Паученка у номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво», голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, автор розробки тканої площинної та об'ємної ляльки (є свідоцтво про авторське право, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України). Познайомилася з Олександрою Пренко Віта Третяк, шукаючи фахівця, який би оцінив її роботи. Тепер вона й сама в лавах Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Першу свою виставку влаштувала кілька років тому під час святкування Дня села.
– Тоді виявилося, що у Грузькому майже нічого не знали про мистецтво виготовлення мотанок, – пригадала Віта.
Нині вона – відома в краї майстриня. Належність до Національної спілки майстрів народного мистецтва України дає їй право вести заняття в гуртку декоративно-ужиткового мистецтва в Грузьківській школі. Її підопічні – учні I – IV класів, є серед них і хлопчики. Вихованцями Віта дуже задоволена.
За місяць Віта виготовляє кілька мотанок – робота копітка. Якщо попервах одягала їх у шати з домашнього непотребу, то тепер купує дорогі тканини. Свої ляльки Віта поділяє на декоративні та обереги.
– Берегині виготовляю на індивідуальні замовлення, – розповіла. – Наприклад, ляльки-нерозлучники – пара зі спільною рукою – використовуються як весільний атрибут. Раніш на весіллях такі ляльки садили на воза. Звідси – й традиція прикрашати весільні автомобілі ляльками. Нерозлучники користуються найбільшим попитом. Для чоловіків при владі виготовляю особливі мотанки – сонячні коні.
Якщо хто питає у Віти, чому мотанки безликі, вона пояснює, що українські ляльки-обереги завжди робилися такими – без очей, вуст, носів. І не тому, що предки не вміли малювати. Вони вважали: лялька з обличчям може стати двійником господаря, через її очі в нього може вселитися злий дух. Тобто тільки безлика лялька вважалася безпечною. Цієї традиції дотримуються і сучасні майстри. Тим паче, що свої витвори-обереги наділяють магічними властивостями.
Вітин чоловік Олександр – кераміст, виготовляє глиняні кухлі, свистки, обереги, а також дерев’яні підставки для мотанок. На тих підставках випалює написи «Третяківські мотанки». Фото своїх витворів Віта й Третяк публікують на сторінці «Третяківські мотанки» у фейсбуці для популяризації своєї творчості і продажу робіт.
– А ще ми – театрали, – похвалилася Віта. – Буваємо на виставах у Кропивницькому. Познайомилися з Ольгою Сумською. Одну з подарованих нами ляльок Сумська одразу назвала козаком Борисюком. Також ми дружили із Андрієм Сататенком, учасником «Битви екстрасенсів», він помер півтора року тому. Андрій був небайдужий до народних мистецтв, ми йому подарували кілька мотанок. Зав’язали стосунки з Ярославою Федоровою, вона теж екстрасенс і теж цікавиться мотанками, хочемо зустрітися. Одна лялька моєї роботи поїхала у Ватикан, у резиденцію Папи Римського. Її придбав у нас танцювальний ансамбль (не пам’ятаю назви), коли збирався торік в закордонні гастролі. Якось ми возили свої ляльки в Новоград-Волинський Житомирської області на міжнародне свято літератури і мистецтв «Лесині джерела». Новоград-Волинський – батьківщина Лесі Українки, їй і присвячується свято.
За словами Віти Третяк, останнім часом вона зацікавилася вишиванням. Чергову ляльку хоче одягти у вишиване. Немає сумніву – нова лялька буде чудовою.
Віктор Крупський
