Цьогоріч випускники містечка Новомиргород через карантин, очевидно, святкували закінчення школи онлайн. Але багато попередніх років молодь йшла зустрічати світанок свого нового самостійного життя саме на Панську гору. Це чарівна місцина за старим залізничним мостом, де квітує різнотрав’я, навесні – бузок, і б’є цілюще джерело.
І це не перебільшення. Випробувано на собі. Моя мама також багато років мала камені у печінці і могла нормально почуватися тільки тоді, коли пила воду із цього джерела. Чому згадалось про ту гору? Бо Петро Озеров, завідуючий міською музейною кімнатою Новомиргорода, поділився ось такими цікавими знахідками:
– Одне з улюблених місць відпочинку – урочище Панські Гори. Чудове джерело з цілющою водою, яке місцеві називають ще Фонтаном. Завжди там багато охочих набрати воду. Не тільки місцеві мешканці ходять по цілющу воду, а багато приїздять із сусіднього, Маловищанського району, з Черкащини....Але не всі знають, що цю місцину з джерелом люди вподобали ще у кам’яному віці. На високому березі Висі зафіксовані стоянки мисливців доби пізнього мезоліту (VIII-VI тис. д. н. е.). Тут деякий час жили землероби неолітичного часу (VІ-V тис. д. н. е.), навідувалися трипільці у V тис. д. н. е.), кочовики бронзового віку – ІV-ІІІ тис. д. н. е. У Костянтинівці та Ганнівці розташовані три поселення землеробів сабатинівської культури –1 5-13 стол. д. н. е. Не минали це джерело кімерійці скіфи та сармати. Близько 200 років ця територія належала імперії Германаріха, яку у 375 році зруйнували войовничі гунські племена. Довгий час, коли Вись була кордоном між Степом і Лісом, джерельна вода тамувала спрагу караванів з Чорного шляху. Перепочиваючи від походів, поблизу річки козаки варили куліш. Останні 200 років, до 1917 року, це був маєток пана.
Усі ці люди, що побували поблизу джерела, залишили свої сліди у вигляді різних артефактів (фонд музейної кімнати). Тиждень тому, після сильної зливи, деякий час походив і зібрав цікаві археологічні знахідки доби мезоліту, які бачите на цій світлині.